10 липня Житомирщина вшановує полеглих медиків: історія бойового медика Юрія Субчака

10 липня 2026 р. 17:13

10 липня 2026 р. 17:13

З моменту повномасштабного вторгнення українські медики щоденно перебувають на передовій, виконуючи свій професійний та моральний обов'язок і ризикуючи життям. Щоб їхні імена не стали лише сухою статистикою війни, в Україні започатковано масштабний національний рух «Посвіт Пам'яті», ініційований Відзнакою за професіоналізм і милосердя «Орден Святого Пантелеймона» за підтримки Міністерства охорони здоров'я України. На Житомирщині заходи, присвячені Загальнонаціональному дню вшанування, координуються Житомирською регіональною радою Ордену Святого Пантелеймона та Департаментом охорони здоров’я Житомирської обласної військової адміністрації. Медична спільнота та інституційні партнери ухвалили рішення про щорічне відзначення 10 липня як Загальнонаціонального дня вшанування медичних працівників, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України. Ця дата обрана не випадково — вона настає рівно за два тижні до традиційного Дня медичного працівника, що дозволяє змістити суспільний акцент із професійних святкувань на глибоку солідарність, скорботу та вдячність. Житомирщина разом з усією країною вшановує пам'ять своїх Героїв у білих халатах. Їхня мужність, самопожертва та відданість професії назавжди увійдуть в історію української медицини та залишаться в серцях. Житомирська область також зазнала непоправних втрат серед медичних працівників, які віддали життя, рятуючи інших. Ми пам'ятаємо наших колег, друзів, земляків, які не повернулися додому, обравши служіння людям. Їхній подвиг назавжди залишиться в історії української медицини та в серцях усіх, кого вони врятували. **«Малиш», який рятував побратимів: історія бойового медика Юрія Субчака** Юрій Володимирович Субчак народився 21 квітня 1983 року у місті Бердичеві Житомирської області. Він навчався у загальноосвітній школі №11 м. Бердичева, а згодом здобув освіту у Верхівнянській філії Житомирського аграрного фахового коледжу. У мирний час Юрій Володимирович працював санітаром у відділенні дезінтоксикації КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради. Колеги знали його як сумлінного працівника, доброзичливу та чуйну людину, завжди готову прийти на допомогу. Після початку повномасштабної війни Юрій Володимирович добровільно став на захист України. У 2022 році він вступив до лав Збройних Сил України. Службу проходив на передовій на посаді бойового медика (водія), мав військове звання солдата та позивний «Малиш». Виконуючи бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту, він забезпечував перевезення особового складу, евакуацію поранених та доставку необхідного забезпечення підрозділам, ризикуючи власним життям заради порятунку побратимів. 16 березня 2023 року солдат Юрій Субчак загинув під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Тоненьке Донецької області на Покровському напрямку. 23 березня 2023 року Героя поховали на міському кладовищі у Бердичеві. За особисту мужність, самовідданість та вірність військовій присязі Юрія Володимировича Субчака посмертно нагороджено орденом «За мужність». У захисника залишилися дружина Наталія Миколаївна, діти — Юлія, Назар та Давид, батьки Володимир Михайлович і Наталя Самсонівна. **Зі спогадів побратимів:** «Юра був людиною, на яку завжди можна було покластися. Щирий, привітний, безвідмовний, він ніколи не залишався осторонь чужої біди. Любив життя, любив своїх дітей і понад усе любив Україну. Навіть у найважчі моменти знаходив слова підтримки для побратимів і вселяв віру в перемогу». Подвиг батька став дороговказом для його сина Назара, який після трагедії обрав шлях військового: «Після загибелі тата я вступив до військового ліцею. Хочу бути гідним його пам’яті, продовжувати справу захисту України та своїми вчинками доводити, що його життя і подвиг були недаремними. Я пишаюся своїм батьком і завжди пам’ятатиму його мужність, доброту та любов до родини». Пам'ять про Юрія Субчака увічнена в його рідному місті: у липні 2025 року на території Бердичівської міської лікарні встановлено меморіальний бігборд на його честь — як символ вдячності за жертовність, мужність і відданість Україні. Історія Юрія — одна з багатьох. Станом на 30 квітня 2026 року верифікована аналітична база руху «Посвіт Пам'яті» налічує 592 записи про втрати серед медиків. На основі цих даних ведеться архівна робота спільно з Національною науковою медичною бібліотекою України для публікації «Книги Пам’яті». Наразі підтверджено загибель таких фахівців: лікарів-спеціалістів — 164 особи; середнього та молодшого медичного персоналу — 195 осіб та бойових медиків на лінії фронту — 203 особи. Імена тих, хто рятував життя інших, мають залишитися в генетичному коді нашої історії. Детальніше ознайомитися з історіями героїв можна на офіційному вебпорталі posvitpamyati.com.

Житомирські