Рейдерське захоплення чи відбиття – що сталось на Бердичівщині у провідного виробника ягід в Україні

10 липня 2026 р. 19:06

10 липня 2026 р. 19:06

Для нашого видання ця історія розпочалась 8 липня о десяті ранку, коли на електронну пошту редакції надійшов гарно написаний, правильно структурований та красиво ілюстрований матеріал під назвою «Рейдерське захоплення в інтересах громадян РФ – озброєний напад на підприємство на Житомирщині».

Надійшов він від ГО «Ukraine Green Power» , слідів якої в реєстрі громадських організацій знайти не вдалось, хоча вона має часто оновлювану сторінку у Фейсбук, де публікуються пости про захист тварин.

А розповідалось в статті про те, що 7 липня в селі Маркуші (де знаходиться технологічна база та поля ТОВ «Українска ягода») стався напад на офісне приміщення та поля товариства групою людей у військовій формі, в балаклавах та зі зброєю. Керували цими людьми Юрій Крисін (організатор тітушок на антимайдані) та колишній директор Леонід Стемківський.

Також в листі розповідалась історія підприємства, яка розпочалась в 2012 році. Тоді троє громадян росії та один українець заснували товариство, яке невдовзі стало провідним виробників ягідної продукції, яка користувалась гарним попитом за кордоном. Та після повномасштабного вторгнення подібні компанії з участю російських засновників агенство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) почало забирати в державну власність та на конкурсній основі встановлювати в них нових управителів.

1 липня 2022 року ухвалою Личаківського суду міста Львову вся власність товариства була арештована, а 21.01 2025 року на конкурсі 100% корпоративних прав було передано в управління консорціуму «КМ Кампарітет». Цей консорціум після подій 7 липня подав скарги в усі можливі інстанції.

Ставити повний тест цього листа в нашу новинну стрічку ми не стали (хоча деякі новинні сайти, наприклад онлайн-Тернопіль опублікували його без змін) а вирішили почути коментар поліції та зустрітись з іншою стороною конфлікту.

В Бердичівському відділі поліції поставились до прохання газети з розумінням та надали офіційну інформацію щодо подій 7 липня в Маркушах:

«7 липня до Бердичівського районного відділу поліції надійшло повідомлення про можливе рейдерське захоплення місцевого підприємства

За попередньою інформацією, на територію товариства проникла група осіб, які, зі слів очевидців, перешкоджали роботі та змусили працівників залишити його територію.

На місце події оперативно прибули працівники поліції. Правоохоронці встановили всіх учасників інциденту та забезпечили припинення конфліктної ситуації.

Попередньо встановлено, що причиною конфлікту стала зміна керівника підприємства.

Наразі ситуація є контрольованою. Подальше врегулювання спірних питань між сторонами здійснюватиметься виключно у правовому полі, зокрема в судовому порядку.»

Щоб краще зрозуміти ситуацію довелось їхати в Маркуші. І працівники на полі, і керівники в офісі практично повторили версію, описану в електронному листі, а в старостинському окрузі сказали, що про конфлікт вони дізнались лише після того, як він закінчився. Мовляв, селянам все одно, хто буде на фірмі командувати, аби робота була і податки платились.

До речі, в Райгородоцькій громаді, до складу якої входять Маркуші, розповіли, що податки вони отримали від обох претендентів на управління товариством, і люди за оренду паїв теж отримали подвійну платню.

Тож, для повної картини залишилось зустрітись ще з колишнім директором ТОВ «Українська ягода» Леонідом Стемківським, і його версія подій виявилась не менш захоплююча, ніж версія нинішніх господарів:

У 2012 році, коли слово росія ще писали з великої букви, четверо людей вирішили заснувати сільгосппідприємство з вирощування ягід. Киянин Євгеній Ленг (який колись був кореспондентом новин в Москві та В’єтнамі, а потім став власником багатьох бізнесів в Україні та Європі – авт.), москвич (на той момент, а нині теж киянин з ізраїльським громадянством) Михайло Голубицький «вклались» в новий бізнес по третині статутного капіталу а в компаньйони взяли ще двох росіян, які влили по 16%.

Операційними керівниками на місці були місцеві менеджери, зокрема директором Тарас Баштанник. Було зроблено чимало роботи, посажені ягоди, збудовано холодильники, та ще багато чого. Але потім директор паралельно з роботою на засновників вирішив собі зробити свій бізнес такого ж спрямування. Взяв у людей землю в оренду, а з товариства технологію і ще дещо.

Через це «дещо» засновники змінили його в 2020 році на Леоніда Стемківського. В 2021 році помер Євгеній Ленг і керувати його частками стала дружина (хоча це й не було правильно переоформлено і до сьогодні). А в 2022 році сталась війна, і дійсно, до російських активів посилилась увага всіх, особливо тих, хто стояв ближче до влади. По іншому пояснити, чому Маркушівської фірмою зацікавився Львівський суд дуже складно.

Через арешт майна у справі, які чомусь ініціювало ДБР а не СБУ, на підприємстві пропав майже весь урожай 2022 року, що спричинило збитки майже 15 мільйонів гривень. Михайло Голубицький (який на той час нарешті позбавився російського громадянства, що коштувало йому квартири в москві) та дружина Ленга знову дали гроші, щоб поновити роботу підприємства і лише в 2024 році завдяки зусиллям Леоніда Стемківського воно знову отримало прибуток, що, напевно, комусь не сподобалось.

В квітні 2025 року на аукціоні «Прозоро» управління товариством АРМА передала за 50 копійок в управління консорціуму «Кампарітет» до якого увійшли дві київські фірми та ТОВ «Беррі хаб», директором якої є колишній керівник «Української ягоди» Тарас Баштанник. Цікаво, що в управління до цього консорціуму перейшли дуже ласі шматки нерухомості, такі, наприклад, як Київський будинок профспілок та торговий центр в Івано-Франківську. А в пресі були публікації, що цей управитель не платить обіцяних коштів до бюджету.

Фактично, Леоніда Стемківського не допускали до керівництва ТОВ «Українська ягода» ще з весни минулого року (хоча він весь цей час числився діючим директором товариства), і при минулорічному зборі урожаю вже був подібний до цьогорічного конфлікт. Усі звернення до поліції та суду ігнорувались, тому він і вирішив знову зайти на підприємство силоміць.

Допомогу йому пообіцяли представники громадської організації ветеранів, які знали, як багато він зробив для допомоги армії та військовим. І лише коли в присутності поліції він побачив витяг з держреєстру від 2 липня 2026 року про те, що в ТОВ «Українська ягода» новий директор, разом із командою покинув територію пізно ввечері 7 липня.

Але не покинув своєї боротьби, адже йому вдалось знайти дані про те, що заміна директора відбулась незаконно. Держреєстратор з Бучі, який буцім-то зробив цей запис в реєстр відмовився від нього, і написав листа в Мінюст про те, що його електронний ключ було зламано.

Може Леонід Віталійович ще б щось розказав цікавого, але на жаль, час нашою зустрічі вичерпався. Та й, чесно кажучи, вже й так наслухався і начитався за три дні багато чого.

З усього почутого найбільш сподобалась алегорія, яку висловив один з Маркушівських селян: «Ворон ворону око не виклює, але коли з’являється шматочок сиру (він, напевно, мав на увазі урожай ягід), тоді між ними починається гризня…»

Житомирські