Понад двадцять років за кермом пожежного авто: історія бердичівського рятувальника Сергія Оніщука

13 липня 2026 р. 14:59

13 липня 2026 р. 14:59

Життя та професійний шлях Сергія Оніщука, який понад два десятиліття забезпечує оперативне прибуття допомоги туди, де вирує стихія, назавжди пов’язані з порятунком людей. Про відважного керманича з Бердичева розповіла ДСНС України, подякувавши йому за роки відданої та бездоганної служби.

• Головні виклики та перше хрещення вогнем
• Рятувальник за покликанням душі
• Любляча родина та хобі

Сергій розпочав свій шлях у структурі ще у 2001 році. Нині він є водієм 9-ї державної пожежно-рятувальної частини Бердичева. Любов до великих машин чоловік перейняв від свого батька. Цікаво, що спочатку він планував пов’язати життя з правоохоронними органами, проте доля розпорядилася інакше: через відсутність набору в міліцію Сергій спробував свої сили у пожежній охороні — і залишився тут на все життя.

За час своєї багаторічної кар’єри Оніщук опанував практично всі види спецтехніки: від величезних автоцистерн та автодрабин до складних машин зв’язку, освітлення та порошкового гасіння. Проте його головне завдання завжди залишається незмінним — за будь-яких умов вчасно доставити бойовий екіпаж до місця лиха.

Головні виклики та перше хрещення вогнем

Рятувальник зазначає, що найбільшою проблемою на дорогах часто стає байдужість інших водіїв, які не пропускають спецтранспорт з увімкненими сиренами, а також затори й хаотично припарковані авто у дворах. А розплатою за таку безвідповідальність стають втрачені хвилини, які для когось є вирішальними.

Свій дебютний виїзд Сергій пам’ятає до дрібниць: тоді палав будівельний вагончик через залишений обігрівач. Молодому водієві довелося демонструвати дива маневрування, протискуючи габаритну автоцистерну крізь неймовірно вузькі та захаращені проїзди.

Найскладнішими у роботі чоловік вважає зимові місяці, коли ожеледиця, снігові замети чи крижаний дощ перетворюють дорогу на суворе випробування. Окремою сторінкою служби стали ліквідації наслідків ворожих прильотів: разом із колегами Сергій розбирав небезпечні аварійні конструкції будівель та допомагав мешканцям евакуювати вціліле майно.

Рятувальник за покликанням душі

Готовність прийти на допомогу проявляється у Сергія не лише під час бойового чергування. Одного разу у свій вихідний він врятував маленьку дівчинку, яка без нагляду дорослих почала тонути у водоймі. Чоловік без вагань кинувся у воду, витягнув дитину та передав батькам.

Інший випадок, що глибоко врізався в пам’ять, стався взимку на службі, коли батько з дитиною на санчатах опинилися посеред тонкої криги та проталин. Ламаючи лід, караул за допомогою мотузок зміг витягнути постраждалих на берег.

Попри численні небезпечні ситуації, Сергій Оніщук не вважає себе героєм:

«Нас цьому навчали. Коли виїжджаєш на виклик, працюєш без зайвих емоцій – робиш те, що повинен. Саме так і має бути».

Любляча родина та хобі

Усі професійні труднощі компенсує затишна родинна атмосфера. Удома на Сергія завжди чекає кохана дружина, яка хоч і хвилюється під час кожної його зміни, завжди залишається надійною опорою. Рятувальник уже виховав двох дітей і зараз із радістю проводить час із дворічним онуком. Навіть на дозвіллі його головне захоплення залишається незмінним — це автомобілі. Сергій любить доглядати за власною машиною і просто отримує задоволення від часу, проведеного за кермом.

Житомирські