Вже втретє у Романові пройшов фестиваль «ЕтноВир на Виспі». ФОТО

14 липня 2026 р. 12:23

14 липня 2026 р. 12:23

Від того часу, коли вперше про «ЕтноВир…» заговорили на теренах всієї Житомирської області, минуло два роки, і тепер третій фестиваль у Романові вже також став історією.

Цього разу він зібрав найбільше коло учасників, а фестивальний апогей співпав із давно не баченою у Романові грозовою зливою. Втім, враження від фестивального дня всуціль позитивні, хоча підстав для висновків та пропозицій на майбутнє сьогодні, як ніколи, багато.

Третя сходинка «ЕтноВиру» до вершин досконалості

Загалом про Романів, мальовничий острів Виспа у Романові відтепер знає чимало людей не лише із багатьох куточків та місцевостей Житомирщини, але й із Івано-Франківська, Хмельниччини, Рівного, Київщини та Черкащини. Виявилось, що дорога до Романова зручна логістично ледь не з усіх усюд нашої держави, а участь у фестивалі для багатьох його учасників стає гарною нагодою для вдалого, успішного і пам’ятного дебюту у творчій кар’єрі самодіяльних етноансамблів, фольк-гуртів, народних хорових колективів та солістів-етноспіваків.

Організатори фестивалю «ЕтноВир на Виспі» вже встигли засвоїти висновки та уроки із організації мистецьких дійств великих чи навіть і грандіозних масштабів. Насамперед це стосується певних сценарних родзинок, запрошення та залучення для участі у фестивальній ході віп-гостей. Навіть піарівські гасла для кожного фестивального дійства вимагають роботи із осмислення нових пластів та проявів несамовито багатої народної творчості України. Цьогоріч меседж заходу – «Сила роду», і такий фестивальний вектор сьогодні має неабиякий змістовно-творчий потенціал. Адже родинна пам'ять, як і загалом історична пам'ять суспільства в Україні, поки що лише спинаються на тверду опору самодіяльної ініціативи. Проте є всі сподівання, що такі фестивальні порухи стануть для нашої держави могутніми гуманітарними орієнтирами вже у найближчі часи. Бо якраз наша сила у тому й полягає, аби родинна пам'ять, заглибленість у наше бодай столітнього масштабу минуле стали для нас дороговказом, колискою, у якій плекалась наша українська ідентичність.

У Романові історична канва для фестивалю має глибоко символічну основу, бо якраз у витоках тутешніх подій кінця 18-го і початку 19-го століть криється багато ще й досі не звіданих звичок, традицій і ментальних установок, про сутність і непереборну присутність яких ми поки що не маємо належного розуміння. Тож фестиваль у Романові «ЕтноВир на Виспі» розпочинається вже другий рік поспіль задовго до другої суботи липня, коли у Романові завмирає традиційне життя, а фестивальне серце на цілий день перекочовує на Виспу. У цьому зв’язку ми маємо неодмінно згадати нещодавно проведені у Романові «Іллінські читання» як спробу вже навіть колективного осмислення певних сторінок романівської минувщини у форматі фольклору, колишніх і теперішніх традицій, наукових та краєзнавчих розвідок та досліджень. Отже, фестивальному святу і «ЕтноВиру на Виспі» передує певна наукова, мистецька і обов’язково потужна організаційно-господарча підготовка, яка із кожним роком зачіпає і залучає все більшу кількість романівчан. Але й тут, як показує практика, меж для досконалості немає.

«Сила роду» – фестивальне гасло «ЕтноВиру»

А тепер до конкретики 11 липня 2026-го року. Чудовий літній день став прологом до потужного фестивального свята за участі 140-ка учасників із п’яти областей України. Цьому сприяла активна робота підготовчого комітету фестивалю, його наполегливість і націленість на креатив, пошук та експеримент із новими формами сценарних і режисерських рішень. «Сила роду», як головний меседж нинішнього фестивалю, першочергово концентрувалася навколо родинного дерева, що мало б символізувати сталість родинних династій, тяглість поколінь романівчан, вдячність нинішньої громади Романівської селищної ради своїм предкам у далекому і не зовсім далекому минулому. Хтозна наскільки зачепила романівчан увага і символічна загостреність, а також відчутна орієнтація нинішньої фестивальної програми на силу роду, яка може стати запорукою могутності і стійкості цілої держави. Але це незаперечно правильний орієнтир, який треба сповідувати, плекати і якого варто вперто триматись і дотримуватись. Втім, вже сама про церемонія відкриття фестивалю на вході до парку ім. Шевченка знову, як і в минулі роки, налаштувала громаду на урочисто піднесений рівень. Вшанування пам’яті героїв, що полягли у боротьбі за нашу свободу, незалежність і суверенітет, частування запашного короваю як символу гостинності романівчан, зрештою, велично патетичні і завжди зворушливі слова шевченківської пісні у виконанні славетного романівського кобзаря Бориса Дьожина не можуть залишити у спокої душу жодної людини, яка прийшла на фестивальне свято як на торжество громадянського духу, як на свято єдності людей у годину незгод і випробувань. Це ще й аргумент для зауваг чи застережень щодо невчасності і невідповідності фестивальних настроїв нинішній ситуації воєнного стану, трагізму втрат у наших сім’ях, серед наших героїв-земляків. Ні, фестиваль має право на існування, на ходу і на подальший розвиток як вияв життєздатності, спроможності і волі до боротьби.

Дещо про серце «ЕтноВиру» та інші фестивальні локації

Однозначно велич «ЕтноВиру на Виспі» розпочинається не лише в епіцентрі фестивального острова, а якраз набагато раніше. Багато гостей фестивалю ще за годину до його відкриття, а потім неодноразово ще і ще скористалися можливістю відвідати краєзнавчий музей Романівщини як одну із фестивальних локацій. Тим паче, що більшість із гостей, які вже бували у Романові, але до головного музею громади завітали вперше, не приховували свого захоплення, хвилювання і цілої феєрії вражень від побаченого і почутого з вуст господаря музейної установи, уважного і гостинного до відвідувачів Юрія Кондратюка. Все це створює настрої, множить враження і налаштовує на свято звитяжної пам’яті, на велич і довершеність народного співу, вправність іскрометного танку та гармонію усіх почутих на фестивальному концерті мелодій. Звісно ж, і тут організатори фесту на Виспі зуміли створити і подарувати на показ і на захоплення величезної аудиторії справжню майстриню народного співу. Галина Куришко, знана в Україні і вже у багатьох країнах закордону етноспівачка із Рівного, не лише ділилась на галявині романівського парку прийомами опанування секретами автентично народного співу, але й чарувала велетенське зібрання людей божественним звучанням своїх пісень. Такі миттєвості зустрічей із безмірно талановитою мисткинею якраз і здатні підняти фестивальні настрої до висот, які для кожної людини мають свій вимір і однозначно камерно-особистий формат сприйняття. Задля повноти суто естетичних вражень від почутого зі сцени фестивалю співу варто наголосити і вклонитися талантам нашого романівського походження. Безумовно, виступи тріо «Фольк» із Романова, так само, як іще одного уславленого ансамблю із Каменя «Червоні маки», можуть служити зразками досконалості і мистецької любові до народної пісні, здатної передати будь-який порух духу і багату мозаїку переживань і поривів людської душі. Втім, фестивальна сцена «ЕтноВиру на Виспі» побачила не лише виступи кумирів всеукраїнського масштабу. «Бовсунівські бабусі» із Лугин, народний хор «Надвечір’я» із Довбиша, народні етнофольклорні ансамблі із Вишевичів, Червоного радували слух сотень людей, заслуговуючи на емоції вдячності та хвилі глядацьких оплесків. Сімейний дует із Київщини у складі Миколи та Надії Груші заслуговує на звання почесних гостей «ЕтноВиру на Виспі», а то й усієї громади Романівщини. Щирість, досконала техніка співу і фактурність сценічної поведінки цього сімейного дуету не залишили без уваги жодної людини, що перебувала на фестивальному острові.

Ще один фестивальний аспект «ЕтноВиру». не можна обминути без висловленого захоплення, без похвали гастрономічного здобутку, який видавався калейдоскопічно різноманітним і невимовно смачним. Звісно, здивувати українську громаду, як і будь-яку родину у Романові, довершеним смаком, принадами запахів і зовнішнім оформленням страв і приготувань дуже важко, якщо взагалі можливо. Але тут, на оксамитових пейзажах Виспи, панував і розкошував гастрономічний фест. Навряд чи можна описати словами його принади і смаколики, але ж цього, можливо, й не треба робити. Бо народ вже давно дав вичерпну і однозначно найвищу оцінку гастрономічній довершеності щойно завершеного фестивалю.

Дещо про висновки, або Замість епілогу

І наостанок нашої розповіді про певні підсумки фестивалю, а також про його висновки та пропозиції, які важливо зробити одразу ж після завершення будь-якого заходу подібного масштабу. Безумовно, подібні фестивалі мають однозначно позитивний вплив на життя громади. Вони її пробуджують. Вони об’єднують людей різних поколінь, спонукають до пошуків нового, кращого, ефективнішого. Вони однозначно надихають на нові ідеї і підсилюють надії та сподівання. І зокрема наш романівський «ЕтноВир на Виспі» вже став традицією, справжнім мостом між історією та сучасністю, між майстрами і відвідувачами, між нашою громадою та всією Україною.

Цього року ми вкотре побачили, як розширюються можливості і горизонти зв’язків та співпраці. Презентації виробів у локаціях «Місто майстрів», «Ярмарок щедрості», цікаві майстер-класи з глини, сухоцвітів, вишивки, миловаріння, бісероплетіння та багатьох інших ремесел неабияк збагатили програмний зміст «ЕтноВиру на Виспі». Така палітра досконалих майстрів народної творчості, як і поєднання професійних та аматорських фольклорних колективів з різних куточків країни, зробили фестиваль ще яскравішим і професійнішим. Підписання під час фестивалю меморандуму про співпрацю із громадською організацією «Академія спеціальної освіти» стало ще одним кроком до зміцнення партнерства у сфері розвитку інклюзивної освіти, у напрямі методичної підтримки наших фахівців та створення комфортного середовища для дітей з особливими освітніми потребами.

Звісно, кожен проведений фестиваль спонукає до пошуків шляхів подальших вдосконалень. Адже традиційною має стати не лише щорічна періодичність проведення «ЕтноВиру на Виспі», але й зразковий чи хоча б прийнятно задовільний стан шляхового покриття на дорогах до Романова. Тоді б у нас і гостей побільшало б, і статусність фестивалю підвищилася б на суттєві позначки. До Романова на гостину варто було б запрошувати не лише видатних земляків і представників обласної або ж навіть і столичної влади, але й знаних у народі майстрів мистецтв, літераторів, спортсменів, ветеранів ЗСУ, громадських активістів тощо. І Романів гідний такої уваги, такої шани і такої поважної публіки. Тому у розділі побажань на майбутнє є чималий перелік завдань навіть суто побутового рівня. Адже гроза і злива, яка навіть змусила призупинити виступи учасників фестивалю, влітку таки трапляється  і прихід дощу на Виспу має бути очікуваним. Тож класично фестивальна сцена на четвертому «ЕтноВирі» нам таки знадобиться. А ще бажаніше продовжувати нашу фестивальну традицію вже у мирний час.

Віктор Радчук

Житомирські