Навіки в строю: Радомишльська громада провела в останню путь земляка, морського піхотинця Віктора Коротіна

14 липня 2026 р. 13:11

14 липня 2026 р. 13:11

Сьогодні Радомишльська громада схилила голови у глибокій скорботі. 14 липня 2026 року жителі громади провели в останню земну дорогу свого земляка, мужнього захисника України, матроса 137-го окремого батальйону морської піхоти Віктора Валентиновича Коротіна.

Віктор Коротін народився 11 лютого 1980 року. Його дитинство та юність минули в рідному Радомишлі. Тут він навчався у загальноосвітній школі №2 (нині — Радомишльський опорний ліцей), де здобув перші життєві орієнтири та знайшов друзів. По завершенні школи хлопець вступив до Радомишльського СПТУ №34.

Згодом він вивчився на перукаря і деякий час працював за цим фахом, даруючи людям красу та гарний настрій. Пізніше його життєвий шлях привів у будівельну галузь, де він працював тривалий час.

Доля підготувала Віктору чимало важких випробувань і болючих втрат. Одне за одним відходили у вічність його найближчі люди: спочатку не стало матері, згодом пішов із життя батько, а у 2020 році родина пережила ще одну трагедію - передчасну смерть рідного брата. З усієї колись великої родини у Віктора залишилася лише найдорожча людина - рідна сестра Тетяна Валентинівна Ткаченко, яка проживає в Радомишлі та до останнього моменту тримала в серці надію на диво.

Коли над Батьківщиною нависла смертельна небезпека, Віктор Коротін не залишився осторонь. 30 вересня 2024 року він був призваний на військову службу під час мобілізації Житомирським РТЦК та СП. Склавши Військову присягу на вірність українському народові, він став до лав елітного підрозділу — морської піхоти.

Матрос Віктор Коротін проходив службу на посаді стрільця-снайпера 2-го відділення морської піхоти 1-го взводу морської піхоти 1-ї роти морської піхоти. Він мужньо і самовіддано виконував свій військовий обов'язок, захищаючи свободу, суверенітет та територіальну цілісність України.

6 травня 2025 року під час виконання складного бойового завдання у важких боях в районі населеного пункту Запоріжжя Донецької області Віктор Валентинович загинув, віддавши найцінніше — своє життя за наш мирний ранок та свободу України.

Понад рік воїн вважався зниклим безвісти, а серце сестри краялося від невідомості. Лише за результатами експертизи ДНК-профілювання, проведеної 8 липня 2026 року, та офіційного встановлення особи, загибель Героя було підтверджено офіційно.

Сьогодні, 14 липня 2026 року, Радомишльська земля вкотре вдягла чорну хустину. Провести мужнього земляка в останню дорогу прийшли рідні, бойові побратими, друзі, представники місцевої влади та небайдужі жителі громади. Люди схиляли голови на колінах, утворюючи живий коридор пошани, проводжаючи траурний кортеж із тілом Героя.

Чин похорону відбувся з усіма військовими почестями під звуки державного гімну та триразовий збройний салют. Свій останній спокій та вічний притулок захисник знайшов на кладовищі у селі Мала Рача Радомишльської громади.

Низький уклін та вічна слава Герою!

Радомишльська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі та глибокі співчуття сестрі Тетяні Валентинівні, усім близьким, друзям та побратимам Віктора Коротіна. Розділяємо ваш невимовний біль втрати. Світлий спомин про мужнього захисника, який віддав життя за майбутнє України, назавжди залишиться в наших серцях.

Герої не вмирають! Вони стають янголами, що тримають небо над нами.

Житомирські