138 років від дня народження: у Житомирі навчався історик Володимир Міяковський

18 липня 2026 р. 09:33

18 липня 2026 р. 09:33

18 липня виповнюється 138 років від дня народження Володимира Міяковського — українського історика, архівіста й літературознавця. Частину дитинства він провів у Житомирі: після смерті батька родина переїхала до міста, а майбутній науковець розпочав навчання у Житомирській гімназії.

Володимир Міяковський народився 18 липня 1888 року в Ковелі. Його батько Варлаам Міяковський помер у 1896 році, після чого мати з дітьми переїхала до родичів у Житомир. Згодом родина перебралася до Києва, де Володимир продовжив освіту в Першій Олександрівській гімназії. Про житомирський період його життя йдеться у дослідженні Тамари Скрипки .

Лятошинські, Міяковські та Косачі

Мати історика Ольга Леонтіївна походила з родини Лятошинських. Її брат Микола Лятошинський був батьком майбутнього композитора Бориса Лятошинського. Отже, Володимир Міяковський і народжений у Житомирі Борис Лятошинський були двоюрідними братами.

Родинний зв’язок не обмежувався лише спільним родоводом. У спогадах збереглася згадка про те, що 1904 року Микола Лятошинський приїздив із сім’єю до маєтку Міяковських у Порську. Разом із дорослими там перебував і малий Борис. Це підтверджує, що майбутній історик і композитор зустрічалися у родинному колі, хоча свідчень про їхню близьку дружбу або спільні проєкти у дорослому віці немає.

Міяковські також належали до кола близьких приятелів родини Косачів. Володимир, його сестри Зінаїда та Євгенія спілкувалися з молодшими дітьми Петра Косача — Оксаною, Миколою та Ізидорою. Ці контакти зародилися ще на Волині, тому не варто пов’язувати їх появу винятково з переїздом до Житомира.

Пам’ять про родину Лятошинських залишається частиною культурного життя міста. Раніше Житомир-Онлайн розповідав, як Житомир вшановував 130-річчя Бориса Лятошинського , а також як у місті презентували документальну книгу про життя композитора .

Архівіст, якого намагалися викреслити з історії

У 1920-х роках Володимир Міяковський очолював Київське губернське архівне управління, керував Центральним історичним архівом імені Володимира Антоновича, працював у структурах Всеукраїнської академії наук та Інституті Тараса Шевченка. Від 1926 року він опікувався київським будинком-музеєм Шевченка, досліджував архівні документи, українські громадські рухи XIX століття та історію Кирило-Мефодіївського братства.

«В українському архівному світі двадцятих років немає постаті, більшої за Володимира Міяковського» , — писав історик Сергій Білокінь.

У серпні 1929 року науковця заарештували у справі «Спілки визволення України». До 1933 року він перебував на засланні в Карелії. Після звільнення повернувся до Києва, однак працювати за фахом повною мірою вже не міг.

Після Другої світової війни Міяковський жив у Празі та німецькому Аугсбурзі, а 1950 року переїхав до США. Він став одним зі співзасновників Української вільної академії наук, керував її музеєм-архівом і продовжував збирати українські книги та документи, сподіваючись, що колись вони повернуться до незалежної України.

Володимир Міяковський помер 22 березня 1972 року в Нью-Йорку. У 1989 році його посмертно реабілітували. Житомир залишився одним із важливих міст його дитинства — місцем першої освіти та частиною родинного середовища Лятошинських, із якого вийшли дві помітні постаті української культури.

Житомирські