Над місцями для відпочинку познущалися у Гришківцях: замість порядку — сміття та зламані лави - Житомирські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Над місцями для відпочинку познущалися у Гришківцях: замість порядку — сміття та зламані лави

22 липня 2026 р. 15:46

22 липня 2026 р. 15:46

З настанням літа дедалі більше людей намагаються навести лад не лише у власних оселях, а й у своїх громадах. Благоустрій територій, озеленення та оновлення громадських просторів стали доброю традицією для багатьох сіл, селищ та міст. Проте, на жаль, не завжди людську працю цінують і бережуть.

Зовсім нещодавно у мальовничому селищі Гришківці Бердичівського району силами тих, хто щодня працює заради покращення добробуту громади, було оновлено дитячий майданчик та альтанку поблизу Дмитрівської гімназії. Працівники власноруч ремонтували пошкоджені конструкції, фарбували огорожу, прибирали територію, щоб створити комфортне й охайне місце для відпочинку дітей та дорослих.

Та минуло зовсім небагато часу, і результати цієї праці були знецінені. Поламані штафетини, розкидане сміття, обгортки від їжі, порожні пляшки, зламані лави — саме такий вигляд нині мають ці громадські місця.

Про цю ситуацію розповіла голова Гришковецької громади пані Ірена:

«Не так давно працівники громади, люди віком ваших батьків, матерів, дідусів і бабусь, власними руками ремонтували, фарбували майданчик, огорожу, наводили лад. Не для себе. Для вас.»

Ці слова є нагадуванням про просту істину: благоустрій громади — це не лише обов’язок комунальних працівників чи місцевої влади, а й відповідальність кожного її жителя. Адже громадські простори створюються для спільного користування, а тому потребують дбайливого ставлення.

Сумно спостерігати за подібними випадками, адже за кожною відремонтованою лавкою, пофарбованою огорожею чи прибраною територією криються людські зусилля, витрачений час і щире бажання зробити рідне селище кращим. Коли ж результати цієї праці нищаться через чиюсь байдужість або безвідповідальність, виникає закономірне запитання: чи справді ми цінуємо те, що маємо?

Хочеться вірити, що подібні ситуації стануть приводом для роздумів. Адже чистота, порядок і затишок у залежать не лише від тих, хто їх створює, а й від кожного, хто відпочиває у цих місцях. Лише повага до чужої праці та відповідальне ставлення до спільного майна допоможуть зберегти те, що створюється спільними зусиллями.