"Проїхав усю Україну і Європу, а таких не зустрічав": іноземець подякував продавчиням зі Звягеля

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

"Проїхав усю Україну і Європу, а таких не зустрічав": іноземець подякував продавчиням зі Звягеля

27 липня 2026 р. 09:51

27 липня 2026 р. 09:51

Іноді звичайна зупинка в дорозі залишає найсвітліші враження. До нашої редакції звернувся громадянин Молдови Василь Брунеску, який багато подорожує по роботі – і Україною, і країнами Європи. За кермом він бачив десятки міст і сотні придорожніх магазинів, а зупинився, щоб розповісти про один зі Звягеля. Його історія – це проста людська подяка звягелянам.

Усе сталося 18 липня, у першій половині дня. Чоловік проїжджав через Звягель транзитом і зупинився біля супермаркету "Thrash" на вулиці Юрія Глухова, 21, щоб купити дещо в дорогу. Здавалося б, звичайна побутова зупинка, яких у мандрівника трапляються десятки. Але такого прийому він не очікував.

Першою гостю допомогла продавчиня Вікторія Хмарська. За його словами, вона вразила добротою, привітністю та культурою спілкування – тими простими речами, які нічого не коштують, але запам'ятовуються найдовше. Згодом, коли чоловік шукав потрібні товари в торговому залі, він звернувся по допомогу до менеджерки Вікторії Оксенчук. Дівчина не лише ввічливо все пояснила, а й привітно провела покупця аж до каси.

Саме ця дрібниця – коли тобі допомагають не тому, що мусять, а тому, що так звикли, – і зачепила гостя найбільше.

– Я проїхав практично всю Україну і цілу Європу, але таких культурних та чуйних працівників ще не зустрічав. Моя дружина теж, – розповів чоловік.

Він наполіг, щоб редакція обов'язково розповіла про цих двох дівчат. Каже: хотілося б, щоб про їхню роботу знали, а місто пам'ятали саме таким – привітним.

І в цьому, мабуть, головне. Мандрівник не запам'ятав ані цін, ані асортименту – запам'ятав людей. Маленька, але душевна історія нагадує просте правило: щоденну привітність помічають і цінують найбільше.