На Бердичівщині попрощалися з 33-річним військовим Дмитром Плаксюком

07 серпня 2026 р. 16:48

07 серпня 2026 р. 16:48

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №32 від 06.08.2026 у газетних кіосках.

Дмитро Юрійович Плаксюк народився у Бердичеві 6 травня 1993 року. Родина жила в районі колишньої Площі будівельників, але навчатись маленький Діма пішов до Гришковецької десятирічки, адже ближча школа №6 тоді переживала скрутні часи.

Тож друзів у дитинстві Дмитро мав і в Бердичеві, і в Гришківцях. Як і всі діти мав свої уподобання та захоплення, одним із яких було колекціонування старих монет. Був доброзичливим і відповідальним, допомагав батькам та ріс у добрі й злагоді.

Після школи продовжив навчання у будівельному ліцеї, за кілька років опанувавши професію маляра-штукатура, яка не раз виручала його згодом у житті. Після ліцею – строкова служба, яку проходив у військово-морських силах в українському Севастополі. Там показав себе з найкращого боку, тож «на дембель» пішов у званні старшого сержанта.

Потім почалося вже справжнє доросле життя зі своїми радощами та незгодами. Робочі руки завжди потрібні були, тож і на будівництвах, і в нашому госпіталі, де Дмитро був техпрацівником, і в приватній ритуальній службі, де понад 10 років він підпрацьовував, завжди цінували його майстерність та відповідальність.

Колеги по цеху прийшли провести воїна в останню путь та організувати поховання якнайкраще. Також прийшли колеги його дружини з приватного швейного виробництва, працівники госпіталю, друзі, знайомі, родичі та сусіди.

Нечасто на траурні заходи беруть маленьких дітей, але цього син він першого шлюбу Дмитра, здавалось, не розумів, що відбувається навколо, і йому тихо пояснювали, що татко більше ніколи до нього не прийде… А другий шлюб оформити Дмитро не встиг, хоча й хотів зробити це після виходу з позицій.

Під час повномасштабного вторгнення він спочатку доглядав за хворим батьком, а після того, як батько помер наприкінці минулого року, 10 грудня 2025 року Дмитро Плаксюк був мобілізований до лав ЗСУ та зайняв посаду розвідника-навідника артилерійського розрахунку 30-ї окремої механізованої Звягельської бригади.

Новинами з фронту та окопного життя у спілкуванні з рідними особливо не ділився, але дві грамоти та ще одна військова нагорода, які мають незабаром передати родині, свідчать, що старший сержант і у війську зміг добитись поваги за свою мужність та відповідальність під час виконання бойових завдань.

На жаль, сьогодні лінія бойового зіткнення, яка має таку назву, але зовсім не гарантує, що навіть на десятки кілометрів від неї є надійний тил. А тим більше для артилерійських розрахунків, які мають діставати своїм вогнем до ворожих позицій. Тож 29 червня 2026 року від прильоту дрона противника не зміг врятуватися ніхто…

Кілька тижнів із позиції не могли забрати тіла загиблих, довелося розкопувати колишні бліндажі та окопи, але навіть найменшої надії на те, що хтось там залишився живим, не було. Рідні дізналися гірку правду від командира підрозділу, тож увесь цей час очікували повернення тіла та молились за упокій мужнього воїна.

На траурній церемонії у гарнізонному Будинку офіцерів знову звучала молитва отця Власія та скорботна промова міського голови Сергія Орлюка. Він дякував рідним за виховання справжнього патріота, присутнім за те, що прийшли розділити горе родини, висловлював слова співчуття та обіцяв, що громада завжди буде пам’ятати мужність та жертовність Дмитра Плаксюка.

Траурна хода знову рухалась вулицею Артилеристів, а, зачувши звуки військового оркестру, на дорогу виходили жителі прилеглих будинків та закладів торгівлі. Поховали військового на Гришковецькому кладовищі, поряд із могилою батька.

Житомирські