«Люди вирішили, що банкрут — я»: нотаріус Надія Тимошенко про аукціон...

10 серпня 2026 р. 14:44

10 серпня 2026 р. 14:44

«Це не лише питання мого приміщення. У мене вже розписаний серпень, є справи, де важливі строки, і люди, які чекають на оформлення документів»

Кілька днів тому у місцевих Facebook-групах почало активно поширюватися оголошення про продаж нежитлового приміщення у центрі Малина — на вулиці Винниченка, 20. На рекламному зображенні великими літерами було написано «БАНКРУТСТВО», а поруч розмістили фото добре впізнаваної зеленої будівлі з вивіскою «Нотаріус».

На ситуацію MALYN.MEDIA звернув увагу після того, як приватний нотаріус Надія Тимошенко , яка працює у Малині з 2008 року, почала залишати пояснення у місцевих Facebook-групах, зокрема й на сторінці нашого видання. Вона наголошувала: у процедурі банкрутства перебуває не вона, а підприємство, якому належить приміщення.

За словами Тимошенко, саме оформлення оголошення спричинило плутанину. Їй почали телефонувати клієнти та знайомі із запитаннями, чи справді вона збанкрутувала, продає приміщення та припиняє роботу. Таких дзвінків, каже нотаріус, було понад сотню. Насправді будівля їй не належить — це приміщення вона орендує з 2014 року.

Про те, як приміщення опинилося на аукціоні, чому наприкінці 2025 року Тимошенко перевели з оренди на суборенду, як ця ситуація позначилася на її роботі та чому тепер вона сама планує взяти участь у торгах, MALYN.MEDIA поговорив із Надією Тимошенко.

«Я ВЕСЬ ЧАС РОЗРАХОВУВАЛА, ЩО ЗМОЖУ ЙОГО ПРИДБАТИ»

— Пані Надіє, почнімо з того, через що взагалі виникла ця історія. Ви працюєте у приміщенні на Винниченка вже багато років, а тепер воно опинилося на аукціоні як майно у процедурі банкрутства. Розкажіть, кому належить ця нерухомість, як ви стали її орендаркою і як ситуація дійшла до продажу через аукціон?

— Я орендую це приміщення з 2014 року. Власниками було підприємство з Дніпра. Ще до повномасштабної війни вони обіцяли мені його продати.

Весь цей час я тут працювала, вкладала у приміщення кошти. Коли були пошкодження, сама ремонтувала, ставила вікна, двері, робила ремонт усередині, тому що мені говорили, що воно все одно буде моїм.

Потім почалася війна. Власники пояснювали, що в них багато нерухомості, частина приміщень була пошкоджена, за деякі вони не отримували орендної плати. Тому питання продажу відкладалося. Але домовленість про те, що в майбутньому я зможу придбати це приміщення, залишалася.

А тепер підприємство опинилося у процедурі банкрутства. Через це просто продати мені приміщення вони вже не можуть — майно має реалізовуватися через аукціон.

— Тобто до останнього часу ви не знали, що у підприємства-власника є настільки серйозні фінансові проблеми?

— Так, я не знала, що підприємство є банкрутом. Мене про це ніхто не повідомляв. Буквально за кілька днів до появи оголошення власники сказали мені, що буде аукціон і щоб я стежила за публікацією. Фактично тоді я й почала розуміти, що відбувається.

Для мене це було несподівано, тому що весь цей час у нас була зовсім інша домовленість — що в майбутньому я зможу купити це приміщення.

— Водночас у документах аукціону орендарем приміщення зазначене ТОВ «Рентвайс». Для читача це може виглядати незрозуміло, адже ви говорите, що орендуєте будівлю з 2014 року. Як юридично змінювалися ваші відносини з власником і чому сьогодні ви вже є суборендаркою?

— Спочатку я була безпосередньо орендарем цього приміщення. А в грудні 2025 року мене перевели на суборенду через інше товариство.

Мені тоді пояснили, що це формальність, що це також їхнє підприємство і що їм так потрібно. Сказали, щоб я не хвилювалася. Тобто для мене на той момент фактично нічого не змінилося: я як працювала тут, так і продовжила працювати, умови роботи залишилися ті самі.

Уже тепер, коли почалася процедура банкрутства і продажу майна, я стала розуміти, що з юридичного погляду статус орендаря і суборендаря має значення.

«Я ВКЛАДАЛА КОШТИ, БО РОЗРАХОВУВАЛА ЗРЕШТОЮ ЙОГО ПРИДБАТИ»

— За майже 12 років це приміщення, очевидно, перестало бути для вас просто орендованим офісом. Ви говорили, що неодноразово ремонтували його власним коштом, зокрема вже під час повномасштабної війни. Що саме довелося тут зробити за ці роки і чому ви вкладали гроші у нерухомість, яка юридично вам не належала?

— Тому що я весь час сподівалася, що воно зрештою буде моїм. Коли я тільки почала тут працювати, зробила ремонт на другому поверсі. Там раніше було приміщення ПриватБанку. Фактично довелося робити все: стіни, стелі, санвузол, опалення.

Потім уже під час війни приміщення зазнало пошкоджень. Після прильоту повилітали вікна — я їх замінювала власним коштом. Одну зиму ми пережили, але замерзла вода, пошкодило батареї, їх також довелося міняти.

Я це робила власним коштом, тому що була домовленість із власниками і я розраховувала, що в майбутньому придбаю це приміщення. Тому ставилася до нього відповідно.

Тут і зараз є що робити: потрібно ще ремонтувати приміщення, дах. Але всі ці роки я вкладалася саме з розрахунком на те, що залишуся тут працювати.

«ЗА ВИХІДНІ МЕНІ ТЕЛЕФОНУВАЛИ ПОНАД СТО ЛЮДЕЙ»

— В оголошенні поруч зі словом «банкрутство» було фото вашого робочого місця з вивіскою «Нотаріус». Коли ви зрозуміли, що люди сприйняли це як інформацію про ваше банкрутство?

— Коли мені почали телефонувати. Люди запитували: «Надіє, що трапилося?», «Ти банкрут?», «Чому ти з’їжджаєш?», «Ти закриваєшся?».

За вихідні мені зателефонувало понад сто людей. І в якийсь момент я подумала: добре, ті, хто подзвонив, принаймні запитали і почули від мене пояснення. А скільки людей просто побачили це оголошення, нічого не запитали і зробили для себе висновок?

До того ж багато людей у Малині взагалі були переконані, що це приміщення належить мені. Вони бачили, що я багато років працюю в одному місці, і просто не знали, що я його орендую.

Саме тому я вирішила написати пояснення. Я взагалі не дуже активна у Facebook, майже нічого там не пишу. Але тут побачила масштаб ситуації й зрозуміла, що мушу пояснити: банкрут не я. У процедурі банкрутства перебуває власник приміщення, а до мене це не має стосунку.

— Ви звертались безпосередньо на до адміністраторів майданчика, який займався продажем?

— Так, я телефонувала на майданчик, написала скаргу. Після цього вони прибрали це зображення. Але інформація вже пішла в народ, як кажуть. І я не впевнена, що зараз вдасться виправити цю помилку.

Для мене репутація — це дуже важливо. Я 17 років працюю нотаріусом і всі ці роки її набувала. Людина повинна довіряти нотаріусу. Вона приходить до тебе вчиняти нотаріальні дії, оформлювати документи, вирішувати серйозні для себе питання.

А якщо людина побачила таке оголошення і вирішила: «Навіщо я піду до Тимошенко, якщо вона банкрут?», — це вже може впливати на мою роботу. Хтось мені зателефонував і перепитав. А хтось міг не телефонувати і просто залишитися з таким враженням.

Тому для мене було важливо одразу пояснити, що відбувається насправді. Я свою репутацію набувала роками, і не хотілося б, щоб одне некоректно подане оголошення створило зовсім іншу картину.

«ДЛЯ НОТАРІУСА ПЕРЕЇЗД — ЦЕ ОКРЕМА ПРОЦЕДУРА»

— Що потрібно зробити, щоб юридично почати працювати на новому місці?

— Робоче місце нотаріуса має відповідати визначеним вимогам і пройти сертифікацію. Це не працює так, що сьогодні ти знайшов приміщення, завтра перевіз туди речі і почав приймати людей.

Потрібно підготувати відповідні проєкти. Має бути пожежна сигналізація, охоронна сигналізація. Після цього все проходить погодження у відділі нотаріату, складається акт сертифікації робочого місця. Сам проєкт може робитися два-три місяці. Потім ще потрібні погодження. Тобто переїзд нотаріуса — це окрема процедура, на яку потрібен час.

Крім того, я несу відповідальність за документи. Нотаріус працює від імені держави. Документи, з якими ми працюємо, потребують належного зберігання, і за свої дії я несу відповідальність. Тому це справді не просто питання офісу.

— І саме тому ситуація стосується вже не тільки вас чи ваших працівників, а й клієнтів…

— У мене працюють п’ять помічників. Людей звертається дуже багато. Я офіційно працюю до шостої, але дуже часто залишаюся до пізнього вечора, тому що є багато справ. Зараз у мене практично весь серпень розписаний.

Це оформлення спадщини, договори купівлі-продажу, зокрема земельних ділянок, заяви на виїзд за кордон та інші нотаріальні дії.

І в частині справ є конкретні строки. Наприклад, це стосується спадкових питань. Тому якщо робота з якихось причин переривається, це вже питання не лише моєї зручності. Є люди, які записані, чекають, мають свої обставини і строки. Для мене це теж одна з причин, чому важливо, щоб робота продовжувалася без таких тривалих перерв.

— Наскільки сьогодні реально успішно працювати приватним нотаріусом у такому місті, як Малин? Чи вистачає тут роботи, щоб мати постійне навантаження й утримувати команду?

— Цілком реально. Нотаріальні послуги потрібні постійно: люди оформлюють спадщину, купують і продають нерухомість, землю, звертаються з іншими питаннями. У невеликому місті теж можна мати стабільну практику і команду, якщо є довіра людей. У моєму випадку роботи вистачає, навантаження постійне.

«Я Б ХОТІЛА ЗБЕРЕГТИ САМЕ ЦЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ»

— Тепер фактично вирішальним моментом стане аукціон, який має відбутися 26 серпня. Стартова ціна приміщення разом із земельною ділянкою — понад 2,6 мільйона гривень. Ви вже зареєструвалися для участі у торгах. Чому після всього, що сталося, все-таки вирішили самі спробувати придбати цю нерухомість?

— Тому що це моє робоче місце, де я працюю багато років. Тут працюють мої помічники, сюди знають дорогу мої клієнти. Тут уже все організовано для нотаріальної діяльності.

Крім того, я дуже багато вкладала у це приміщення — і коштів, і сил. Я робила ремонти, відновлювала його після пошкоджень, тому що була впевнена, що в майбутньому зможу його придбати. Тому зараз я зареєструвалася на аукціон і буду брати в ньому участь. Скільки буде інших учасників, я не знаю. До початку аукціону цього не видно. Уже під час торгів буде зрозуміло, скільки людей беруть участь.

— Якщо уявити, що торги завершаться для вас успішно і після майже 12 років оренди приміщення справді стане вашим, що це для вас означатиме?

— Для мене це буде значно більше, ніж просто придбання нерухомості. Я тут працюю багато років. Тут працюють мої помічники, це місце знають мої клієнти. Я вклала сюди дуже багато. Це моє робоче місце, з яким пов’язана велика частина мого професійного життя. Тому, звичайно, я хотіла б його зберегти. І спробую зробити для цього все можливе.

Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО

Житомирські