вологість:
тиск:
вітер:
«Пам’ятаємо. Чекаємо. Боремося»: в Олевську вперше провели акцію за полонених і зниклих безвісти
«Не мовчи. Полон вбиває», «Вони рятували нас. Хто врятує їх?», «Безвісти зниклі — не значить забуті». З такими плакатами 16 серпня на Соборну площу в Олевську вийшли родини військових, які перебувають у полоні або зникли безвісти. Акцію «Пам’ятаємо. Чекаємо. Боремося» у місті провели вперше.
Про це повідомляє Суспільне Житомир . На площу прийшли рідні захисників та жителі міста. Водії автомобілів, які проїжджали поруч, підтримували учасників звуковими сигналами.
Люди принесли фотографії своїх рідних, прапори з портретами військовослужбовців та плакати. За кожним із них — своя історія очікування.
Світлана Колядич чекає на чоловіка Сергія. Він пішов захищати Україну у 2022 році, а 18 лютого 2025 року зник безвісти поблизу Васюківки Бахмутського району.
Раніше заради таких зустрічей жінка їздила до іншого міста.
«Я раніше у Звягель їздила, там уже давно проводять такі акції. А тепер уже тут. То я краще сюди прийду», — розповіла Світлана. За її словами, навіть можливість побачити інших жінок, які переживають таке саме очікування, допомагає: «Обнялися. Уже на душі хоч трошечки легше».
Серед учасниць була й Марина Корнійчук із села Зольня. Її чоловік Микола, військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади, зник безвісти 27 серпня 2024 року поблизу Карлівки на Донеччині.
«Продовжуємо вірити, беремо участь в акціях, щоби нагадати про зниклих безвісти. Хочемо, щоб про них не забували. Щоб їх повертали», — сказала Марина.
Для Олевська ця акція стала продовженням теми, яку самі родини піднімали вже не перший місяць. Ще у квітні Житомир Онлайн писав, що на Соборній площі вирішили створити «Простір надії» для вшанування зниклих безвісти .
Такі акції в Олевську хочуть проводити регулярно
Однією зі співорганізаторок стала Марина Тимощук . Її чоловік Юрій зник безвісти 16 грудня 2024 року на Курщині.
За її словами, на першій акції родини зупинятися не планують. Дату наступної зустрічі вони хочуть узгодити у спільній групі, щоб долучитися могли якомога більше близьких полонених та зниклих безвісти.
Для Світлани Колядич це означає дуже просту, але важливу зміну: тепер, щоб зустріти людей, які розуміють її без довгих пояснень, не потрібно їхати до Звягеля. Таке місце з’явилося й удома.
Джерело: zhitomir-online.com
Новини рубріки
Десятки мертвих рибин біля берега: що відбувається з Тетеревом у Станишівці
16 серпня 2026 р. 19:25
Лубінець: у районному ТЦК Житомира мобілізованого чоловіка тримали в клітці. ВІДЕО
16 серпня 2026 р. 17:26