Медове чаювання з пасічницею-землячкою Нелею Пашківською

19 серпня 2026 р. 08:12

19 серпня 2026 р. 08:12

На столі – свіжоспечений, ще теплий яблучний пиріг, на блюдечку поруч – ароматний натуральний мед та незвичайний сир із козячого молока, а обабіч столу – щира та усміхнена пасічниця-землячка Неля Пашківська. За горнятком кави з медом журналісти «Вістей» поспілкувалися про бджолиний світ з його секретами, про пасіку та бджолярське ремесло, а також здійснили маленьку подорож у світ безперервного дзижчання та нескінченної праці.

Пані Неля займається улюбленою справою вже близько 10 років. Усе почалося з мрії: мати у господарстві хоч один вулик та видобувати з нього мед для родини. Як то кажуть, наші бажання мають здатність матеріалізуватися, а мрії – здійснюватися. Одного дня пані Нелі зробили цікаву пропозицію: придбати 4 вулики з однією бджолосім’єю та усім необхідним реманентом для пасіки. З’ясувалося, що бджоли вже змінили не одного господаря, були неспокійними та подекуди агресивними. На мить наша землячка засумнівалася, але щось всередині наполегливо радило ризикнути. Сьогодні, з усмішкою згадуючи свій старт у бджолиній справі, бджолярка вірить, що то був знак від Бога, адже він ніколи не посилає нам випробувань, яких ми не здатні витримати.

– Мій перший учитель – отець Сергій Янчук. Саме він навчив мене любити і бджіл, і догляд за ними. Він показав, що таке матка, де розплід, як саджати рої та видобувати мед. Досить довго він був для мене дороговказом у цій справі, аж поки одного разу не сказав: «Тепер мусиш сама посадити цей рій, інакше не зможеш навчитися», – згадує пасічниця.

Маючи працьовиту вдачу та незламну віру в Бога, одного вечора пані Неля наважилася: одягнула свій захисний костюм, взяла велике відро, у якому їй принесли бджолину сім’ю, підійшла до вулика і з молитвою на вустах пересипала рій на рамки. На ранок побачила, що бджілки вже виходять із льотка та починають працювати.

– На моєму життєвому шляху трапляються дуже хороші люди. Я не можу назвати себе ідеальною пасічницею, бо вважаю, що у нашому краї є багато досвідченіших майстрів, які мають велике господарство та ще більші знання про бджіл, перевірені роками. Часто саме до них я звертаюся за порадами та по натхнення, – розповідає пані Неля і додає: – У мережі сьогодні сила-силенна інформації про бджільництво та мед, але я намагаюся також враховувати і власні відчуття та спостереження за моїми вуликами, у яких мирно мешкають 6 бджолосімей.

За розмовами вдалося дізнатися багато цікавого про устрій у бджолиних сім’ях. Наприклад, ні для кого не секрет, що бджоли дуже працьовиті і гарні господині, що вони піклуються про матку та знаходять свої вулики за запахом. Та чи знали ви, що вони можуть прийняти у вулик бджолу не зі своєї сім’ї? Відповідь – так! За умови, що та прийде не з порожніми руками, а принесе з собою мед. Або, якщо матка непродуктивна, дає мало приплоду – вони здатні провести «обряд» тихої заміни матки. Під час цього процесу «природної регуляції» вони відтягують веретенечко, формують нові мисочки і вигодовують молоду матку, ліквідуючи стару.

Від пасічниці-землячки також вдалося дізнатися і секрети вибору меду. За словами майстрині, кожен вид меду: чи то з соняшнику, чи то з ріпаку, гречки, фацелії, акації, чи то з липи – має свій смак, колір та аромат. Зазвичай пані Неля не видобуває мед із кожного конкретного медоносу, а перевіряє рамки в міру їх заповнення. Перший мед, який споживає родина – це весняний мед із квітів. Тільки весною цього року з одного найпродуктивнішого вулика вдалося накачати щонайменше 15 л меду. За сезон кількість зібраного меду може досягати 80-90 літрів.

Допомагає у процесі викачування меду чоловік пасічниці Олександр. Адже цей вид діяльності, зізнається бджолярка, фізично найбільш витратний. Також чоловік сам майструє будиночки для бджіл та допомагає з виполюванням трави біля вуликів, оскільки обкошувати не варто: бджоли не люблять гучних звуків, тому можуть налякатися і вжалити.

– Бджолосім’я – це дуже складний організм. Там усе продумано і усе злагоджено. Дуже люблю спостерігати, як вони носять мед, як у тендітних лапках, що неначе найтонші у світі дротики, несуть пилок. Це заворожує. Намагаюся не надто втручатися в їх життєвий ритм, наскільки це можливо. Ніколи не вирізаю трутневий приплід, хоч і подейкують, що трутні з’їдають багато меду. Вважаю, що бджоли самі дадуть цьому раду: якщо трутні будуть зайвими – їх просто виженуть, але не варто забувати, що, серед іншого, саме самці створюють сприятливий мікроклімат у вулику та є прекрасними вентиляторами. Взагалі мене захоплює їхня організованість і сімейність, їхня праця і порядок. Це мене надихає, – зауважує пані Неля.

Мати пасіку – це нелегка праця. Окрім регулярних заходів з догляду за власне вуликом та територією навколо нього, доводиться стежити і за тим, як «червить матка», і за тим, щоб усім вистачало місця на рамці. Попіклуватися потрібно і про достатню кількість їжі. Землячка зізнається, що вже не підгодовує бджіл сиропами та більше не даватиме канді – тісто, в основі якого мед та цукрова пудра. Найкраще залишати їм достатню кількість меду.

За словами Нелі Пашківської, найбільше їй смакує весняний мед або ж лісовий. Він надзвичайно багатий на аромати та вражає симфонією смакових ноток, які щораз відкриваються по-новому. Також бджолярка розповіла, що коли бджоли збирають пилок із фацелії, перга віддає фіолетовим кольором. Якщо ж мед із акації, він довго не кристалізується, є густішим та має білий колір, коли бджоли запечатують стільники.

– Взимку ми майже «не спілкуємося» з бджолами. Зазвичай стежимо, щоб на льотках не було снігу. Аби гарно перезимували, варто залишити їм достатньо їжі та обробити від шкідників, зокрема від кліщів. Після Нового року, якщо погода дозволяє, то злегка зазираю в їхні домівки. Вже знаю: якщо підходять під самі стелини, під верх вулика, то корму залишилося мало. Якщо ж вони розміщені відносно рівномірно, тоді усе гаразд, – акцентує бджолярка.

Під час бесіди пані Неля поділилася і власним гастрономічним секретом – кавою з медом. Насправді смак меду, та і кави, відкривається по-новому. Розповіла землячка і про секрет вибору меду, застерігши, що нині пасічники-заготівельники мають безліч хитрощів, тому краще купувати у місцевих майстрів та обов’язково куштувати: після потрапляння меду до рота маєте відчути легке пощипування – це ознака натурального меду. Що стосується кількості спожитого меду на день – це дуже індивідуально для кожного. Одній людині достатньо і чайної ложки, іншій – столової, а хтось, як і пані Неля, споживає мед замість цукру.

Запитали вістяни також про те, чи втрачає мед свої властивості, якщо додати його у кип’ячений чай або молоко. Відповідь землячки проста: краще додавати мед до теплих напоїв, хоча за останніми дослідженнями, які читала пасічниця, мед виділяє канцерогени при температурі понад 300 градусів.

Окрім пасіки, піклується родина на чолі з пані Нелею і про медоносні рослини поруч із будинком, оскільки їхні вулики стаціонарні. На подвір’ї рясно квітнуть квіти, садки, є чимало кущів лохини, а також невелика козяча ферма, де народжуються неймовірного смаку сири.

– Я намагаюся бути схожою на моїх бджіл. Багато часу віддаю праці і домашнім клопотам, хоч і намагаюся не обділяти увагою двох доньок та шістьох онуків. На завершення хочу сказати, що у нашому селищі і в сусідніх селах є багато чоловіків і жінок, які мають пасіки, набагато більші, ніж моя. Вони заслуговують, щоб про них також знали. Я радію, що час від часу маю нагоду поспілкуватися з професіоналами у бджолиній справі. Себе вважаю пасічницею, якій ще варто багато вчитися і практикувати. Усім, хто, як і я, не може уявити життя без пасіки, бажаю здоров’я і миру. Щоб і бджоли, і люди працювали під мирним українським небом, щоб кожен мав справу, яка приносить задоволення та надихає. Щоб бджілки не гинули від хімікатів, а люди мали сили видобувати і споживати мед, – підсумувала розмову бджолярка Неля Пашківська.

Пасіка – це не просто мед, а пасічники – це не звичайні люди. Разом зі своїми бджілками вони нагадують: усе справжнє потребує часу, уваги, праці та любові. Віримо, що бджолине дзижчання над полями, як і золотавий мед на столах, ще довго тішитиме кожного з нас під мирним українським небом. Хай бджоли гарно зимують, пасіки розвиваються, а праця завжди повертається добром.

Житомирські