Уночі на ратушу зайшли восьмеро рухівців — як у 1990 році Житомир підняв синьо-жовтий прапор

23 серпня 2026 р. 11:51

23 серпня 2026 р. 11:51

Синьо-жовтий прапор над Житомирською міською радою з’явився ще в червні 1990 року — більш ніж за рік до проголошення Незалежності України. У Малині долю української символіки вирішив один депутатський голос, в Олевську прапор із будинку наступного дня зняла міліція, а в Бердичеві синьо-жовтий стяг бачили ще наприкінці 1989-го.

До Дня Державного Прапора Суспільне Житомир зібрало спогади безпосередніх учасників та краєзнавців про те, як українські кольори поверталися у публічний простір Житомирщини ще за радянських часів.

Житомир: спочатку рішення депутатів, потім ніч на даху ратуші

У Житомирі важлива подія сталася ще 24 травня 1990 року. Міська рада ухвалила рішення про використання української національної символіки на території міста — синьо-жовтого прапора, Тризуба та гімну «Ще не вмерла України і слава, і воля».

У спогадах тодішнього очільника міста Віталія Мельничука, які публікував Житомир Онлайн , йдеться, що після голосування синьо-жовтий стяг внесли безпосередньо до сесійної зали й поставили поруч із тодішнім червоно-синім прапором УРСР.

А ввечері 13 червня вирішили піти далі — встановити український прапор уже над самою міськрадою.

Святослав Васильчук , один із учасників тих подій, згадує, що для цього зібрали невелику групу людей. Вони взяли прапор, щоглу і Тризуб та через дах дісталися до фронтону будівлі. Роботу навмисно проводили ввечері напередодні сесії обласної ради.

За спогадами Віталія Мельничука , встановлення тривало кілька годин. У цегляній стіні на даху зробили заглиблення для флагштока, закріпили його, і близько 23:00 13 червня синьо-жовтий прапор уже майорів над Житомиром.

Серед тих, хто брав участь у встановленні прапора, у спогадах названі Олег Хамайдюк , Михайло Дверник , Михайло Сидоржевський , Анатолій Шевчук , Святослав Васильчук , В’ячеслав Діхтієвський , Олександр Веточкін , Володимир Кравчук , Андрій Мельничук та Іван Лавриненко .

Це сталося ще до ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і більш ніж за рік до проголошення Незалежності.

У Малині все вирішив один голос

У Малині синьо-жовті кольори почали з’являтися на вулицях ще навесні 1990-го. На вулиці Кримського молоді люди намалювали великий прапор просто на проїжджій частині, згодом стяг встановили на житловому будинку, а 1 травня один із працівників паперової фабрики проніс його у колоні демонстрантів.

Перед офіційним рішенням міськради містян навіть опитували щодо ставлення до синьо-жовтого прапора. Було надруковано кілька тисяч листівок, хоча частину з них, за спогадами учасників тих подій, вилучили.

5 вересня 1990 року питання дійшло до сесії. З першого разу голосів не вистачило. Під час повторного голосування із 39 депутатів підтримали рішення 20 — мінімально необхідна більшість.

Так Малин став другим містом Житомирщини після Житомира, де використання української національної символіки було офіційно схвалене місцевою радою ще за радянських часів.

Сам документ був надзвичайно коротким: національну синьо-жовту символіку дозволяли встановити над будівлею міськради поруч із тодішньою державною.

Втім, навіть після рішення історія не завершилася. Прапор неодноразово знімали вночі, ламали держаки, а районна рада намагалася скасувати рішення міської. Житомир Онлайн публікував архівний документ і докладну історію того голосування .

В Олевську прапор побачили ввечері, а наступного дня прийшла міліція

В Олевську перша така акція відбулася вже у серпні 1991 року — буквально напередодні проголошення Незалежності.

Активісти Народного Руху Едуард та Любов Петрови пізно ввечері піднялися на горище будинку, фасад якого виходив на центральну площу, і закріпили синьо-жовтий прапор у вікні.

Для невеликого міста це було помітною подією: поруч розташовувалися районна та селищна ради. Краєзнавець Анатолій Шинкар розповідає, що вже наступного дня влада направила до будинку міліцію — прапор зняли.

Саме це, за його словами, і зробило подію резонансною: українська символіка вже відкрито з’являлася у центрі міста, але радянська система ще намагалася її прибрати.

У Бердичеві синьо-жовтий прапор з’явився ще у 1989 році

Бердичів має ще давніший епізод. За спогадами першого голови місцевої організації Народного Руху Павла Передрія , наприкінці 1989 року невідомий встановив синьо-жовтий прапор на високій трубі котельні.

Потім прапор почав з’являтися на зборах рухівців і публічних акціях. Один із активістів, який походив із Галичини, приходив із ним на збори та ніс стяг через міський парк.

Синьо-жовтий прапор піднімали і на мітингу до річниці Чорнобильської катастрофи біля Свято-Миколаївської церкви. Передрій згадує реакцію одного з партійних керівників: «Під нього я ніколи в житті не стану».

Офіційне рішення Бердичівська міська рада ухвалила вже після проголошення Незалежності — 17 жовтня 1991 року. Причому радянський прапор спочатку не зняли: над будівлею мали майоріти обидва.

Того ж дня синьо-жовтий стяг встановили на будівлі міськвиконкому. Серед учасників були голова міської ради Олексій Хилюк, Павло Передрій, Володимир Юрачковський, Леонід Нагорний, Людмила Ковалик та Сергій Нецевич .

Житомирський прапор випередив державне визнання майже на два роки

Житомир Онлайн зіставив місцеву хронологію з ключовими загальноукраїнськими датами. Коли у Житомирі 13 червня 1990 року синьо-жовтий стяг підняли над міськрадою, Україна ще була УРСР, а Декларацію про державний суверенітет ухвалили лише через місяць.

Незалежність Верховна Рада проголосила 24 серпня 1991 року. Над будівлею українського парламенту синьо-жовтий прапор підняли 4 вересня 1991-го, а статус Державного Прапора України він офіційно отримав 28 січня 1992 року.

Сам День Державного Прапора з’явився значно пізніше — указ про його щорічне відзначення 23 серпня був підписаний у 2004 році.

• Перші в Центральній Україні: Житомир відзначив 36 років з дня підняття синьо-жовтого прапора

Житомирські