Навіть спека не завадила вперше провести гастрофестиваль в Райгородоцькій громаді Бердичівщини

23 серпня 2026 р. 21:51

23 серпня 2026 р. 21:51

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №34 від 20.08.2026 у газетних кіосках.

Хоча, напевно, все ж трохи завадила, адже з відкритої сцени та відкритого поля більшість відвідувачів старались сховатись у затінок дерев обабіч просторого шкільного спортмайданчика.

Та, про все по-порядку. Натхненні гарними прикладами інших громад, зокрема, Гришковецької, яка вже кілька разів проводила фестиваль, присвячений білому борщу , культурні працівники Райгородоцької громади теж вирішили організувати щось подібне. Довго перебирали різні страви, яким присвятити свято і врешті зійшлись на тому, що куліш – це незаслужено забута страва у раціоні сучасних українців, і її славу потрібно реанімувати.

Вийшли з ініціативою до голови громади Максима Самчика, і після його схвалення, закипіла організаційна робота. Назва фестивалю «Козацький куліш по-Райгородоцьки» була цілком патріотичною, тож приурочити подію вирішили до річниці Незалежності України. А локацією проведення обрали шкільний спортивний майданчик одного з найближчих до Бердичева сіл громади – Романівки (колишнє Радянське).

Не можна сказати, що організація подібних свят цілком нова справа для старост громади, адже раніше вони (чи їх попередники) вже готували страви і напої для участі в сільських святах, або ж на районних чи навіть обласних презентаціях. Одна з таких колись відбулась поблизу будівлі райдержадміністрації, за головування в ній Володимира Збаражського, а на обласному стадіоні їх особливо любив організовувати Сергій Рижук.

Основними беніфіціарами свята там були обласні чи районні начальники, і саме на них була направлена і підготовка блюд, і оформлення намету, і навіть коротка програма по їх представленню. Мови про продаж страв, звичайно ж, не було. Спочатку вгощались керівники, а потім чиновники понижче, а потім вже делегації сіл причащали одна одну.

З початком повномасштабного вторгнення метою подібних заходів став збір донатів на допомогу війську, і знову ж ціни на страви призначали довільні, або зовсім не призначали. Так було і на суботньому заході в Романіці. Господині старостатських наметів пригощали усіх бажаючих, а кошти, хто скільки давав, складали до спільної калитки.

За підсумком, оприлюдненим на сторінці громади у Фейсбук, команда з Бистрика зібрала найбільше донатів -55 тисяч гривень, а всього на фестивалі вдалось зібрати 176 тисяч 850 гривень, які передадуть на купівлю автомобіля 115 бригаді безпілотних систем.

Основним драйвером команди газдинь Бистрицького старостату виступила відома в Бердичеві та районі рестораторка Любов Івасюк. Саме їй доучили готувати козацький куліш, до якого вона додала смажене в тісті ягня (за рецептом іншого відомого жителя громади Віктора Рильського) та карпатський Бограч. Щоправда, бограч дійшов до кондиції, коли гості вже потроху починали збиратись, але багато хто брав його з собою, і вже вдома, під кондиціонером, а не на спеці, відчув наповну неперевершений смак цієї страви.

Для того, щоб доставити гостей на фестиваль, з кожного старостату організовували автобусні рейси до Романівки, але транспорт був, м’яко кажучи, не повним. Натомість, гості з Бердичева, які якимось чином дізнались про захід, прибували на свої автівках, або ж на рейсовому автобусі. Якби були подібні рейси з міста, то відвідувачів свята було б, напевно, більше, як і коштів, які вдалося б зібрати.

Адже, сил і енергії в організацію гастрофестивалю доклали неймовірно багато і керівники громади, і старости, і працівники центру культури і дозвілля, і аматори пісні, і кухарки та їх помічниці і помічники, тож хотілося б, щоб більше людей змогли оцінити їх працю і натхнення.

Громади Бердичівщини нині роблять лише перші кроки щодо творчого переформатування давніх традицій до реалій та вимог сучасності, напевно, тому й не визначились ще що для них головніше – робити внутрішнє свято для особистої консолідації та представлення керівництву, чи все ж відкритий фестиваль, де головними отримувачами послуг є гості громади, яких найбільше живе звичайно ж в сусідньому Бердичеві.

На свята, які організовувались раніше на День міста, на центральну площу Бердичева з’їжджались жителі чи не з усіх сіл нинішніх чотирьох громад в якості глядачів та гостей. Тож цілком логічними є гості з міста на святах громад. Ба, більше, саме на мешканцях міста громади можуть заробляти сьогодні на донати, а завтра, дивись, такі проєкти стануть самоокупними і навіть прибутковими.

Економіка вражень, саме так називають нову епоху, яка настала після індустріалізації та інформатизації, і радісно бачити, як перші, але впевнені кроки в цій новій економіці роблять громади Бердичівщини.

Житомирські