Архів газети "Лесин край": як Звягель зустрів проголошення Незалежності у серпні 1991 року

24 серпня 2026 р. 09:33

24 серпня 2026 р. 09:33

До 35-ї річниці проголошення Незалежності України редакція газети "Лесин край" зазирнула до своїх архівних підшивок за серпень 1991 року, щоб нагадати, як Звягель переживав історичні дні здобуття Незалежності та провалу московського путчу*.

24 серпня минає 35 років з того часу, як Україна виборола право бути господарем на власній землі. Сьогодні, гортаючи підшивки нашої газети "Лесин край" – тоді ще під назвою "Радянський прапор" – ми ніби потрапляємо в епіцентр тих буремних і водночас піднесених днів.

У випуску № 69 від 28 серпня 1991 року на всю ширину першої шпальти – "Україна – незалежна держава". Цей номер вийшов у нашому місті через чотири дні після проголошення Незалежності та через тиждень після провалу московського путчу.

Дві шпальти привітань

На першій сторінці два звернення – від міської та від районної рад.

Голова міської Ради народних депутатів О.Ф. Костеченко вітає містян із проголошенням 24 серпня Незалежності України і додає: "Події останніх днів показали, що суспільство вже вийшло на новий ступінь розвитку, що повернення назад не буде, як би це не хотіли реакційні сили". Далі – про кризу, з якої треба виходити: "Тільки чесна праця на кожному робочому місці, пов’язана з Законом, розвиток демократичних принципів допоможе нам вийти з політичної та економічної кризи, забезпечити гідне життя нам і нашим дітям".

Голова районної Ради народних депутатів Б.Ф. Валінкевич пише різкіше – про пережитий страх: "Протягом трьох днів, з 19 по 21 серпня, наша країна мліла від жаху, вчиненого так званим "державним комітетом з надзвичайного становища СРСР". Нехай ніколи більше не повториться щось подібне. Хай мужніє і набирає сили ДЕМОКРАТІЯ, яка мусить і повинна вивести нас на цивілізований шлях розвитку".

Обидва тексти закінчуються майже однаково: "Хай живе Україна!" і "Хай живе суверенна Україна!"

Партія виходить з кабінетів

Поруч із привітаннями – документи, які показують, наскільки швидко все відбувалося – майже два дзеркальні рішення, міське і районне "Про деполітизацію державних органів, установ та організацій". Список того, де припиняється діяльність політичних партій, читається як опис каркаса тодішньої влади: партійна група в раді, первинна парторганізація у виконкомах та його відділах, міський відділ внутрішніх справ, прокуратура, народний суд.

Працівникам прокуратури і міліції дали термін – до 1 вересня припинити членство в будь-яких політичних партіях чи організаціях. Тиждень.

Окремим пунктом ради взяли до відома інформацію начальника райвідділу управління КДБ: усі працівники райвідділення з партії вже вийшли.

В кінці документа повідомлення для населення: "Діальність Компартії України тимчасово припинена".

"Вражав нікчемний склад хунти"

Найживіший текст першої сторінки – розмова журналіста А. Поліщука з директором ремонтно-механічного заводу Володимиром Борщем під заголовком "Чесна позиція". Журналіст пояснює, що випадково зустрів директора на вулиці, і той відразу дав заколотникам безпощадну оцінку.

Борщ говорить про перше враження: "Першу заявку ДКНС сприйняв як передвістя горя, що насувалося на нашу країну. У загрозливому вигляді на людей посипалися пусті обіцянки. Жодне слово не виглядало переконливим". І далі – фраза, яку хочеться перечитати двічі: "Вражав нікчемний склад хунти. Звірі, птахи мають свого ватажка, а серед заколотників ніхто не міг взяти на себе роль справжнього лідера".

Боявся він конкретної речі: "Найсильніше мене лякала перспектива утвердження тоталітарного режиму тим, що максимальні труднощі мали знову лягти на плечі простого народу. Так вже не раз траплялось у нашій історії". Тут же пояснює, звідки це знає: родом із села на Чернігівщині, батько загинув на фінській, мати багато років відпрацювала в колгоспі вже після виходу на пенсію через надто скромні достатки.

Потім директор переходить до економіки: "Останнім часом дуже розладналось постачання заводу". Він чекав легалізацію приватної власності: "З появою справжнього господаря економіка потроху вилікується і справиться з великим числом дефіцитів". І завершує свої роздуми: "Тепер, коли повинні зникнути безглузді приписи і заборонити, найбільшу користь може принести високопродуктивна праця".

Погляд з іншого боку вулиці

Більша частина другої сторінки віддана статті під заголовком "Хай перемагають розумна злагода і мир". Це велике інтерв'ю з головою Новоград-Волинської районної організації Української республіканської партії Володимиром Кучинським. І воно цінне тим, що відновлює погодинну хроніку тих днів у місті.

19 серпня о 17:00 йому додому телефонує заступник голови міської ради М. Г. Усенко – з проханням зараз же прийти в міськраду і з’ясувати позицію щодо ДКНС. Кучинський пропонує наступного ранку зібрати в міськраді керівників усіх партій, громадських організацій, обох виконкомів і виробити спільну заяву. Готує альтернативний проєкт. Але дізнається: до жителів міста звернеться від свого імені лише голова міськради.

Текст того звернення він потім прочитав у "Радянському прапорі" (тепер "Лесин край"): "У ньому переповідається виступ Голови Верховної Ради УРСР Л.М. Кравчука по телебаченню з закликом зберегти спокій, витримку, не дати втягнути себе в конфлікти, трудитись. Але там не було осуду дій злочинної хунти".

Тоді, 20 серпня, члени УРП пишуть власну заяву, розносять її по виконкомах Рад і в редакцію газети "Радянський прапор", друкують стільки примірників, скільки можуть, і розповсюджують в місті. У ній – засудження перевороту, який може зірвати перехід до демократії мирним шляхом та небезпеку для суверенітету України.

Є в тому інтерв'ю й епізод, який сьогодні читається як сюжет для окремого фільму. Готуючи мітинг "Від монополії КПРС – до політики плюралізму", Кучинський їздив в одне з сіл Івано-Франківщини і запросив жіночий ансамбль "Червона калина", щоб заспівати стрілецьких та козацьких пісень. Дорогою до міста автобус зупинили. "Як же ці прості щирі сільські жінки змучилися, чого не натерпілися, поки прорвалися в місто через численні кордони охоронців порядку. Члени нашої організації навіть були змушені організувати пікетування дороги в селі Пилиповичах, аби вирвати їх з "облоги", – згадує він. І додає: "Кому являли небезпеку ці жінки? Чи ж була шкода від їх пісень на стадіоні? Сором!"

На фінальне запитання – чи віриться йому, що Україна стане вільною демократичною правою державою, – відповідає: "Це можливо тільки тоді, коли рух до незалежності буде еволюційним шляхом. Якщо в суспільстві перемагатиме розумна злагода, примирення. Якщо кожен, хто живе в Україні, до якої б не належав національності, відчуватиме себе громадянином України".

Що показували по телевізору

Поруч – телепрограма на 29 серпня – 1 вересня. І тут найкраще видно, що країна ще не встигла змінитися. В етері – "Чемпіонат СРСР з футболу", матч "Динамо" (Київ) – "Арарат", хокейний Кубок Канади зі збірною СРСР, відбірковий матч чемпіонату Європи Норвегія – збірна СРСР. А ще виступ дипломанта телерадіоконкурсу "Голоси Росії" ансамблю "Воскресение".

Хоча поруч, в українській програмі, вже зовсім інші назви: "Український авангард (1910–1930 рр.)", "Спадщина. На руїнах історичного Дубна", "Оздоровлення чорнобильців", "Екологія і радіація", "Співають "Краяни".

Замість епілогу

Читаючи ці рядки сьогодні, крізь призму трьох з половиною десятиліть, ми бачимо, як наш Звягель разом з усією державою проходив крізь горнило змін. Ці пожовклі сторінки газети – це пам’ять про покоління, яке обрало шлях Незалежності.

Ми, сучасна редакція "Лесиного краю" та Новоград.City, зберігаємо цю пам'ять. У серпні 1991-го, народилася та Україна, яку ми сьогодні разом так відчайдушно захищаємо від російського реваншу і всім серцем бажаємо нашій державі з насправді тисячолітньою історією миру та процвітання.

* Московський путч (або Серпневий путч) – це спроба державного перевороту в СРСР, що тривала з 19 до 21 серпня 1991 року. Група вищих радянських чиновників створила так званий Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС / рос. ГКЧП ) і намагалася усунути від влади президента Михайла Горбачова, щоб зупинити розпад імперії та підписати новий союзний договір. Заколот провалився за три дні через опір людей і відмову військ стріляти в народ.

Матеріал підготовлено на основі архівних даних газети "Радянський прапор" (№ 69, 28 серпня 1991 року).

Житомирські