В Овручі вшанували пам’ять полеглих Захисників і Захисниць України

29 серпня 2026 р. 18:18

29 серпня 2026 р. 18:18

Сьогодні Овруцька громада схилила голову перед пам’яттю Героїв, котрі віддали найдорожче – своє життя – за Україну, за її свободу, за мирне майбутнє своїх дітей і кожного з нас.

Вони не пішли. Вони залишилися у небі над Україною – там, де починається кожен світанок її свободи.

Пам’ять про Героїв сьогодні оживала у молитві, квітах, портретах і сльозах. У словах, які часом важко вимовити, бо за кожним іменем – чиєсь життя…

Пам’ятний день розпочався із забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України». Цьогоріч до нього долучилися 123 учасники.

Після завершення забігу учасники приєдналися до родин полеглих Захисників, аби разом продовжити цей день пам’яті.

Перед початком ходи усі присутні хвилиною мовчання вшанували Героїв. А потім колона рушила вулицями міста.

Попереду – родини тих, кого вже немає поруч. Поруч – учасники забігу, представники громади, небайдужі жителі.

Живим коридором колону зустрічали жителі громади.

Біля стели «І мертвим, і живим Захисникам в російсько-українській війні » священнослужителі Православної Церкви України звершили поминальний молебень за полеглими Захисниками і Захисницями України.

Під час молитви кожен подумки згадував своїх Героїв. Тих, чиї голоси вже не почуємо, чиїх обіймів більше не відчуємо, але чиї імена назавжди залишаться з нами.

Поруч усі охочі могли відвідати виставку світлин «Наша місія – пам’ятати».

На фотографіях – дружини, матері, діти полеглих Героїв. Вони тримають у руках світлини своїх найдорожчих людей.

І ніби крізь об’єктив дивляться на нас очі тих, завдяки кому ми сьогодні живемо.

Урочистості продовжилися у Будинку культури.

У вестибюлі відвідувачі могли ознайомитися з доповненою виставкою портретів полеглих Героїв «Тонкі лінії великої мужності».

Портрети створив художник-реставратор, який працює у Музеї історії Овруччини, Іван Бесарабчик.

Кожен портрет – це спроба зберегти для майбутніх поколінь не лише ім’я, а й обличчя людини, яка стала на захист України.

Бо Герої – це люди. Наші люди. Наші земляки. Чиїсь сини, чоловіки, батьки, брати, друзі.

Міський голова Іван Коруд вручив родинам полеглих Героїв відзнаки «Почесний громадянин міста Овруч» (посмертно).

Цього дня їх отримали родини: Михайла Животенюка , Олега Боровика , Олексія Радкевича , Кирила Немодрука , Олександра Пінчука , Сергія Шваба , Віталія Кравчука , Сергія Звездіна та Миколи Лілякевича.

Представниця 1-го відділу Коростенського РТЦК та СП вручила родинам полеглих Героїв державні нагороди:

ордени «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) – Юрія Паршина, Валерія Правосуда, Руслана Баранівського;

медаль «Хрест Сухопутних військ» – Андрія Годунка;

нагрудний знак «Комбатанський хрест» з відзнакою «Честь та пам’ять» (посмертно) – Сергія Родіна.

За кожною нагородою – мужність та ціна, яку неможливо осягнути, життя, віддане за Україну.

Після завершення пам’ятних заходів родини загиблих Героїв, міський голова Іван Коруд, керуючий справами виконавчого комітету міської ради Сергій Лобик, секретар міської ради Віктор Кисіль та старости відвідали місця поховань полеглих Захисників.

До могил Героїв та меморіальних дощок поклали квіти.

Міський голова Іван Коруд низько вклонився пам’яті Героїв та висловив щиру вдячність усім, хто долучився до проведення пам’ятного дня, хто допоміг зробити його гідним тих, кого ми сьогодні згадуємо.

Окрема подяка – керівникам та працівникам закладів громадського харчування, а також інших підприємств, установ та організацій, які облаштували поминальні місця та допомогли гідно вшанувати пам’ять полеглих.

Родинам Героїв міський голова висловив слова особливої, глибокої вдячності: «Дякую вам за ваших синів, чоловіків, батьків, братів. Дякую за їхню мужність, за їхній вибір, за їхнє життя, віддане Україні. Немає таких слів, які могли б зменшити ваш біль. Але є наша пам’ять і наша вдячність. І ми зробимо все, щоб імена ваших Героїв ніколи не були забуті».

Сьогодні Овруцька громада ще раз довела: пам’ять живе доти, доки ми її бережемо.

Ми пам’ятатимемо їх у кожному світанку. У кожному спокійному ранку. У дитячому сміху. У синьо-жовтому прапорі.

І коли над Україною сходить сонце, ми знаємо, якою ціною воно сходить.

Вони не пішли.

Вони залишилися у небі над Україною.

У наших серцях.

У нашій свободі.

Вічна пам’ять. Вічна шана. Вічна слава Героям!

Житомирські