У Житомирі прощалися з 30-річним Воїном Романом Пижем: служив у війську з 2016 року

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Житомирі прощалися з 30-річним Воїном Романом Пижем: служив у війську з 2016 року

31 серпня 2026 р. 17:29

31 серпня 2026 р. 17:29

Пиж Роман Едуардович (06.08.1996 — 23.08.2026 рр)

Роман народився 6 серпня 1996 року в селі Миролюбівка на Житомирщині. У 2003 році його родина переїхала до Тетерівки, де минули його дитячі та юнацькі роки. Він закінчив Тетерівську загальноосвітню школу, нині — Тетерівський ліцей імені В’ячеслава Кауркіна.

Після школи вступив до Житомирського професійного політехнічного ліцею. Тут здобув професії електрозварювальника та бляхаря. Після навчання працював у будівельній сфері.

У 2016 році Роман уклав контракт із Збройними Силами України та розпочав свій військовий шлях, який став справою його життя.

За роки служби він пройшов шлях від стрільця, оператора-електрика до начальника електросилових пристроїв, начальника станції та командира відділення. Служив у різних військових частинах, виконував відповідальні завдання та неодноразово брав участь у бойових завданнях у районах ведення бойових дій, захищаючи Україну.

Роман мав військове звання сержанта.

За сумлінне виконання військового обов’язку, професіоналізм та відданість службі був відзначений грамотами, подяками та нагородами, мав статус учасника бойових дій та ветерана війни.

Його поважали командири. Йому довіряли побратими. За роки служби він мав авторитет людини, на яку можна було покластися, яка не підведе у найважчий момент.

Для Романа армія стала другою сім’єю, а його бойові побратими — людьми, з якими він ділив не лише службу, а й найскладніші моменти життя. Воїн віддавав військовій справі свої сили, знання, досвід і серце.

Та за військовою формою залишався звичайною людиною, яка щиро любила світ і людей — турботливий син, чоловік, батько, брат, друг.

Особливе місце у його серці займала донечка. Для неї Роман був не просто татом — він був її опорою, захистом і цілим світом. Заради своєї дитини він був готовий прихилити небо, зробити все можливе, аби вона була щасливою та ніколи не знала того болю, який довелося пережити йому.

На жаль, війна забрала його життя.

23 серпня 2026 року смерть вирвала Романа з лав Захисників України. Зупинилося серце Воїна.

У вічній скорботі дружина, донечка, батьки, рідні та близькі, друзі й бойові побратими.

Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику!