Біль, що не вщухає, і пам’ять, яка житиме вічно: Радомишльська громада попрощалася із Захисником Юрієм Кириченком

02 вересня 2026 р. 12:58

02 вересня 2026 р. 12:58

Смуток і невимовний біль знову огорнули Радомишльську громаду та Великорацький старостинський округ. Сьогодні, 2 вересня, рідна земля прийняла у свої обійми мужнього сина України, молодшого сержанта Юрія Федоровича Кириченка, який віддав життя за свободу та незалежність нашої Батьківщини.

Юрій народився 9 січня 1986 року в селі Велика Рача. Тут зростав, навчався у місцевій школі, працював і будував плани на майбутнє. Його шлях воїна розпочався ще у 2014 році - коли ворог уперше ступив на українську землю, Юрій без вагань став на її захист.

Згодом він повернувся до цивільного життя, аби берегти найцінніше - родину. Разом із коханою дружиною Людмилою вони виховували двох донечок. Юрій був справжньою опорою для сім'ї, дбайливим і люблячим батьком, надійним сином. Переживши втрату матері, він залишався надійною підтримкою для батька.

Коли повномасштабна війна знову поставила під загрозу існування нашої держави, Юрій не зміг лишатися осторонь. 17 грудня 2023 року він був мобілізований і знову взяв до рук зброю, аби захистити спокій своїх донечок та кожного з нас. Вірний військовій присязі та побратимам, він стійко виконував найскладніші бойові завдання.

4 липня 2024 року під час штурмових дій противника поблизу населеного пункту Прогрес Покровського району Донецької області життя молодшого сержанта Юрія Кириченка обірвалося.

Після цього для родини розпочалися довгі, виснажливі місяці невідомості. Роки, коли рідні жили між тендітною надією та страшною правдою, чекаючи бодай якоїсь звістки, виборюючи можливість просто обійняти наостанок і гідно поховати найдорожчу людину.

І лише тепер, через два роки після загибелі, Юрій повернувся додому — на щиті, до рідної Великої Рачі.

Біля Меморіалу Слави та вздовж вулиць рідного села Героя зустрічали живим коридором шани. Люди ставали на коліна, тримаючи в руках державні прапори, квіти та не стримуючи сліз. Поховали Воїна на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.

Доброзичливий, щирий, відповідальний та працьовитий — таким Юрій залишиться у пам’яті кожного, хто його знав. Він віддав найдорожче — власне життя, аби його діти та майбутні покоління мали змогу жити під мирним українським небом.

У глибокій скорботі схиляємо голови перед подвигом нашого Захисника. Висловлюємо щирі співчуття батькові, дружині, донькам, усім рідним та близьким Воїна.

Світла пам’ять і вічна слава Герою! Спочивай з миром, Юрію. Твій подвиг - назавжди в наших серцях. 🕯 ️

Більше фото на сторінці Facebook

​

Житомирські