Знову Радомишльська громада схилила голову в пошані перед загиблим Героєм

04 вересня 2026 р. 13:44

04 вересня 2026 р. 13:44

Війна продовжує випробовувати Україну на міцність, залишаючи чорні сторінки в історії кожної громади. День за днем вона забирає тих, чиє життя було сповнене мрій, планів, надій і любові. Те, що ще вчора здавалося таким звичним і буденним, сьогодні стає безцінним, адже в кожну оселю може постукати звістка, від якої стискається серце…

Радомишльська громада знову схилила голови в скорботі. На нашу землю повернувся Герой, чий життєвий шлях обірвала війна. З болем і невимовним смутком громада провела в останню дорогу Олександра Віталійовича Зініна — молодого, світлого, мужнього Воїна, який, не вагаючись, став на захист України.

На Алею Слави прийшли рідні, представники влади, мешканці громади, які не змогли залишитися осторонь у цю тяжку хвилину. Духовенство звершило чин відспівування, підносячи молитви за упокій душі Захисника.

4 вересня 2026 року Радомишльська громада провела в останню путь молодого воїна, Захисника України, Героя, який віддав своє життя за рідну землю, за свою родину, за мир на українській землі.

Йому було лише 28…

Зінін Олександр Віталійович — солдат, стрілець-помічник гранатометника 3-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу штурмової спеціалізованої роти «Шквал».

Олександр народився 2 серпня 1996 року в Запорізькій області . Тут минули його дитинство та юність. Він ходив до школи, навчався, радів юнацьким рокам, будував плани на майбутнє.

У 2022 році все перекреслив ворог, розпочавши повномасштабне вторгнення в Україну та окупацію частини його рідної Запорізької області.

Родина, взявши лише найнеобхідніше, евакуювалася до Житомирської області. У селі Борщів Радомишльської громади вона знайшла прихисток.

Олександр не залишився осторонь. 2 липня 2024 року його було призвано на військову службу за мобілізацією Запорізьким РТЦК та СП.

Військовий шлях Олександра був надзвичайно коротким. Уже 23 вересня 2024 року він загинув у бою, мужньо виконуючи військовий обов’язок та залишаючись вірним військовій присязі, біля населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області .

Зв’язок з Олександром обірвався…

Рідні жили між надією та відчаєм. Серце не втрачало віри, чекало, сподівалося на повернення… Але, на жаль, сталося найстрашніше — їхня надія змінилася невимовним болем утрати.

Олександр був люблячим сином, добрим другом, вірним побратимом. Молодим, мужнім Воїном, який до кінця залишався вірним своєму обов’язку.

Серце розривається від усвідомлення того, що війна забирає цвіт української нації — тих, кому ще жити, кохати, створювати сім’ї, народжувати й виховувати дітей…

У Героя залишилися мама та тітка .

Спочивай з миром, мужній Воїне!

Вічна пам’ять Герою Олександру Зініну , який віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за її свободу та майбутнє.

Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті громади та в новітній історії України — історії, яка пишеться мужністю українських Захисників, кров’ю її Героїв і сльозами матерів.

Герої не вмирають!

Більше фото на сторінці Facebook

Житомирські