Хто їздить у Бердичеві в школу на велосипеді?

05 вересня 2026 р. 08:44

05 вересня 2026 р. 08:44

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №36 від 03.09.2026 у газетних кіосках.

На початку вересня шкільна тематика наших матеріалів не вичерпується репортажами про перші дзвоники в закладах освіти, про набір в училища та про зміни керівництва коледжів .

Сьогодні, у четвер, розвозив газету у точки продажу і звернув увагу на велосипеди на шкільних подвір’ях, до яких долучилися тепер і електросамокати. Тому вирішив дослідити, в яких школах Бердичева більше люблять велосипедистів, а в яких – не дуже.

Біля першої школи ще кілька років тому під час масштабного ремонту будівлі та двору в куточку встановили спеціальну велостоянку, але станом на зараз на ній вже не поміщаються транспортні засоби учнів. Тому до ближньої лавки теж прив’язують велосипеди на міцні замки.

Наступним став 10-й ліцей. Ми вже писали, що учні цього закладу і раніше полюбляли приїздити на своїх двоколісних друзях, а тепер охочих стало ще більше. Встановлена кілька років тому спеціальна стоянка переповнена, і всі решта велосипедів, як і раніше, швартуються вздовж парканчика, до якого просто і зручно їх прив’язувати.

Четвертий ліцей тепер став академічним, і його десятикласники – випускники з усіх шкіл міста. У коментарях про майбуття навчального закладу мами якось бідкались, що тепер сюди мають з’їжджатися з усіх кінців Бердичева. Тож можна було припустити, що з десяти десятих класів, кількох одинадцятих та багатьох 5-9 класів відсотків хоча б з п’ять приїдуть до школи на велосипеді. Але, як не дивно, тут цього дня було припарковано всього два електросамокати, один звичайний велосипед і один електричний.

Біля дванадцятої школи взагалі не було видно жодного двохколісника, тому довелось зайти у вестибюль та запитати у техпрацівниць, чи, може, є десь сховане спеціальне місце, у яких залишають своїх залізних коней учні гвардійської дванадцятої. Та ні, такого немає, відповіли працівниці, бо тут мало хто приїздить на навчання – більшість приходить пішки. Цього дня лише хтось один приїхав на звичайному самокаті, тож залишив його просто біля дверей.

Друга гімназія нещодавно вчергове прославилась своїм беззаперечним лідерством серед усіх шкіл Житомирщини за результатами НМТ. І як виявилось, дехто з її талановитих учнів таки приїздить до школи на індивідуальному транспорті. Ні, зрозуміло, що на автомобілях привозять більшість її учнів, бо вранці тут ніде їм розминутись. Але, є такі й, що приїжджають без допомоги тат чи мам.

Тут є спеціальна стоянка, але місця на ній не вистачає, і, мабуть, декому вона не подобається, бо її не видно з класів. Натомість, з них можна побачити оновлений паркан навколо колишнього скверу ЦПО. Тому саме до нього прив’язані дорожчі електросамокати.

До гімназії № 14, яка розташована на околиці Бердичева, теж, мабуть, могли б їхати на двохколісниках мешканці мікрорайонів приватного сектору, але, як не дивно, біля будівлі стояв лише один велосипед учня та електромопед, яким приїздить директор школи. Техпрацівниці сказали, що якби діти їздили, тоді б, може, й робили б якусь стоянку, а так, всі ходять пішки.

А біля сьомої школи велосипедів було чимало, що й не дивно. Мікрорайон тут великий за площею, в основному з приватних будинків, де зручно зберігати велосипед. Тож тут була заповнена як спеціальна стоянка, так і паркан біля неї. І судячи з розмірів велосипедів, користуються таким видом транспорту тут не тільки старшокласники.

На паркані шостої школи теж було причеплено декілька велосипедів, хоча й не так багато, як можна було б припустити.

А ось у Гришковецькому ліцею велосипедів на пандусі було чи не найбільше. Тут, напевно, люблять велосипедистів, і в гарну погоду багато хто з учнів залюбки приїздить на навчання на своїх колесах. Хоча шкільний автобус тут теж очікує завершення уроків та розвозить школярів по інших селах громади.

Розчарування очікувало в рідній сімнадцятій школі. Тут в дворі був лише велосипед працівника школи, а на стоянці стояв один прокатний самокат. Вчителі школи сказали, що вони не забороняють приїздити в школу на велосипеді, але проводять дуже багато інструктажів про травмонебезпечні фактори такої їзди, тож діти самі утримуються від поїздок. Раніше приїздили кілька учнів на електросамокатах, але потім потягали їх з собою на поверхи та у класи і відмовились від цієї ідеї.

У п’ятнадцятій школі обладнана спеціальна стоянка, яка саме заповнена велосипедами. Тут тягнути їх за собою по чотирьох поверхах було б, напевно, дуже важко.

Сказати про те, що добре це чи погано, коли до шкіл діти приїздять на велосипедах, навряд чи можна однозначно. Але якщо ми йдемо в Європу, то там цих велосипедів у містах і селах значно більше. Там у школах є спеціальні уроки, на яких дітей навчають правил руху та їзди. Так, є й більше велодоріжок, але їх роблять, коли відчувають попит і бачать використання.

У Бердичеві ж про велосипедистів згадували лише тоді, коли кілька разів клуб «Зігзаг» організовував велопробіги містом, та коли колишній мер, хизуючись перед польськими гостями, намалював білу лінію на тротуарі від виконкому до «Прогресу» та назвав цю частину велодоріжкою.

Під час розробки завдання щодо складання просторового плану громади було чимало пропозицій облаштування велодоріжок. Може, колись вони таки з’являться у нашому Бердичеві.

Житомирські