На Кармелітському фестивалі в Бердичеві домінувала європейська публіка

21 вересня 2026 р. 12:45

21 вересня 2026 р. 12:45

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №38 від 17.09.2026 у газетних кіосках.

Погожого недільного вечора в центрі Бердичева явно відчувалось передчуття якоїсь події, адже у бік Кляштора йшли урочисто одягнені родини, а біля нього всі можливі місця були заповнені автомобілями.

Тут цього дня відбувалась довгоочікувана подія – Середньовічний ярмарок у рамках другого Кармелітського фестивалю. Минулого року про нього багато бердичів’ян дізналось лише постфактум і тому цьогоріч поспішали стати учасниками напрочуд цікавого і атмосферного дійства.

На вході дівчата в старовинних сукнях запрошували кожного гостя «До Середньовіччя», а в дворі старовинного архітектурного комплексу вже шумів Ярмарок. Давні монети, сири ручної роботи за старими рецептами, виноград, плов, солодка вата та попкорн, різноманітні сувеніри та ще чимало іншого викликали цікавість у відвідувачів та змушували раз-по-раз виймати з кишень гаманці (бо ж розрахунок картками в Середньовіччі не практикувався).

А на головній сцені у монастирському дворику вже розпочиналася театралізована вистава у виконанні аматорів театральної студії “Notes de Vita”, що функціонує вже 11 років на базі БО “Кармель”. Услід за юними театралами в коло запросили усіх охочих буквально за кілька хвилин вивчити старовинні танцювальні «па». І ними, до речі, стали не тільки діти, а й дорослі.

Та не лише сценою та ярмарком обмежувалась програма свята. Кожен, хто виявив бажання, міг навчитися писати або хоча б спробувати це робити за допомогою старовинного чорнила та гусячого пера. Перевірити свою вправність у стрільбі з лука, вишикувалась чимала черга, але ще більша стояла до імпровізованого іподрому, де на конику чи на поні можна було безкоштовно здійснити коротку прогулянку між монастирськими стінами.

У нижньому храмі спочатку показували фільм для дітей, а потім світло не вмикали, і для тих, хто вперше завітав до Кляштора, вийшла цікава і навіть трохи моторошна екскурсія під могутніми склепіннями. А у верхньому храмі за графіком тривала традиційна служба, якій майже не заважали гості фестивалю.

І саме це чомусь відразу нагадало ситуацію, яку колись довелось спостерігати в Празі, Барселоні, Римі чи інших супертуристичних містах. Там відвідувачі стали вже звичним явищем у старовинних центрах міст, монастирях, фортецях та інших історичних місць. Більше того, їх спеціально пристосовують для проведення різноманітних культурних івентів, які, свою чергою, приваблюють ще більше туристів.

Так ось, недільного вечора в Бердичеві була така ж атмосфера, а додавала їй європейського вайбу публіка, яку сміливо можна назвати вишуканою. Молоді люди, діти, пари, родини, якщо й не були в старовинних сукнях, то все одно доповнили свій гардероб якоюсь родзинкою, і це значно додавало загальній атмосфері свята.

Фактично, монастирський дворик цього дня приймав своє перше велике дійство, після його облаштування за кращими традиціями ландшафтного дизайну, що теж давало відчуття європейськості. Щоправда, крім спеціально оформлених фотозон, багато хто робив світлини саме на фоні облуплених стін комунальної частини архітектурного комплексу. Мовляв, вони більше пасували до старовинних убрань, ніж гарно поштукатурена монастирська частина. Та й сцена стояла під стіною приміщень художньої школи, які рясно помережані глибокими тріщинами.

Багато відвідувачів фестивалю приїхали до Бердичева цього дня з інших міст та сіл регіону, і їм, може, було б цікаво пройтися не лише підземеллям, але й залами та келіями художньої та музичної шкіл, але такого в програмі заходу не було.

Взагалі, на цьому святі було відчутно не тільки фізичну межу між впорядкованою католицькою частиною комплексу та комунальною, але й віртуальну різницю між заходами, які організовують професіонали «комунальної культури» та аматори. Виявляється, що без Відділу культури можна організувати масштабну подію регіонального рівня. І відвідувачів на ній буде значно більше, ніж на якійсь офіційній репризі.

Тож потрібно щиро подякувати всім, хто долучився до організації свята, та сподіватися, що фестиваль буде лише розширюватися та зростати, роблячи наш Бердичів усе ближчим до справжньої культурної Європи.

Житомирські