Військовий з Бердичівщини любить солодке, але дає перцю ворогам

23 вересня 2026 р. 13:24

23 вересня 2026 р. 13:24

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №39 від 24.09.2026 у газетних кіосках.

На жаль, ми не можемо познайомитися з кожним військовим та особисто подякувати за їхню титанічну працю. Проте у цьому сюжеті ми розповімо про Дмитра Коломійця, уродженця Бердичівщини, позивний якого вам точно сподобається.

• Як зародився позивний військовослужбовця?
• День, який назавжди змінив його погляд на війну
• Найбільша мрія після перемоги — бути поруч із родиною

Як зародився позивний військовослужбовця?

«Балабас» — погодьтеся, що такої назви ви ще не чули. Саме так звучить позивний пана Дмитра. І, як ви гадаєте, чому саме «Балабас»? Все криється в тому, що захисник дуже любить солодке, думаю, як і багато наших читачів. Посилки, які надсилали з дому, так і називали — «балабасики», — зауважують на сторінці 11 ОБ СТО ЗСУ.

У далекому 2004 році, який українці згадують як час Помаранчевої революції, Дмитро пройшов строкову службу в роті спецпризначення внутрішніх військ. І ні, він не просто її відбув, а дійсно служив зразково, адже за виконання службово-бойових завдань його нагородили відзнакою МВС «За зразкову службу» II ступеня.

Потім почався новий період у житті військового — етап контрактної служби на посаді обчислювача артилерійської гармати 2С5/2А36. До речі, саме там він і отримав такий унікальний позивний. Проте все ж військовослужбовець вирішив звільнитися, залишившись сержантом.

Тож пан Дмитро вирішив повернутися до звичайного цивільного життя і 15 років віддав роботі далекобійником у Північній Європі.

День, який назавжди змінив його погляд на війну

Та одного дня все змінилося. 24 лютого 2022 року Дмитро зустрів у столиці та одразу вирішив повертатися до війська.

Як розповідає його дружина, він просто сказав: «Я йду!»

За порадою сусіда, який працював тоді у військкоматі, він долучився до 115-ї бригади Сил територіальної оборони та став у 139-му батальйоні командиром відділення.

Його перші серйозні бойові випробування припали на район Часового Яру. Згодом підрозділ вирушив на Куп’янський напрямок.

Є моменти, після яких людина вже ніколи не зможе думати та дивитися на війну так, як раніше.

Для Дмитра таким епізодом став день, коли йому довелося виносити з поля бою тіла загиблих побратимів. Страшно навіть уявити, що він відчував у ці миті, як боліла та розривалася душа, адже це люди, з якими ви фактично стали рідними. За словами захисника, саме тоді прийшло повне усвідомлення того, наскільки жорстокою є війна.

Після ротації Дмитро отримав нове призначення, адже командир 115-ї окремої бригади ТрО полковник Володимир Бойко звернув увагу на його лідерські якості та запропонував очолити сержантський корпус бригади. Захисник прийняв пропозицію та став головним сержантом бригади.

Нова посада — це особливо важливо, якщо йдеться про підвищення, адже це означає збільшення відповідальності не лише за себе, а й за підлеглих — бійців свого підрозділу.

«Сучасний сержант має ухвалювати рішення офіцерського рівня», — каже військовий.

Два роки тому, у 2024-му, пан Дмитро пройшов курс лідерства за кордоном, у Великій Британії. І що є показовим: слухачами були не українські захисники, а, навпаки, вони розповідали про реалії бойових дій у контексті сьогодення.

За зразкову службу та відданість українському народу Дмитро нагороджений нагрудним знаком Командувача об’єднаних сил ЗСУ « За службу та звитягу » III ступеня та медаллю Командувача Сил ТрО « За вірну службу » III ступеня.

Найбільша мрія після перемоги — бути поруч із родиною

За військовою формою, званнями та нагородами ховається звичайне життя простої людини.

Вдома на Дмитра чекають кохана дружина та дві донечки — 14 і 16 років. І, звісно, його найбажаніша мрія після перемоги — просто побути з родиною, насолодитися спільними митями, адже, на жаль, через постійні відрядження, які передбачає робота далекобійником, та роки на війні діти виросли без батьківської уваги.

Житомирські