В Бердичеві провели в останню путь професійного військового Володимира Калінічева

23 вересня 2026 р. 17:27

23 вересня 2026 р. 17:27

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №39 від 24.09.2026 у газетних кіосках.

Народився Володимир Калінічев в сім’ї військового в гарнізоні за межами України 14 липня далекого вже 1968 року. Але згодом саме Бердичів став містом, в якому доля розпорядилась жити і служити сину військового, котрий сам став професійним військовим та батьком бойового на сьогоднішній день підполковника.

Після строкової служби, яку Володимир Калінічев проходив в Афганістані, він закінчив школу прапорщиків та став до служби спочатку в танковому полку, а потім в автомобільному батальйоні техніком роти та на інших посадах. Сьогодні попрощатись з однополчанином прийшло дуже багато військових пенсіонерів, які теж свого часу служили разом з ним у військових частинах нашого гарнізону.

Служили разом і жили поруч, адже більшість будинків на Червоній горі буди збудовані саме для військових, тож навіть після виходу на пенсію спілкування між ними не завершувалось. На пенсії колишній прапорщик теж без діла не сидів, а підробляв де прийдеться та допомагав усім, хто його просив. Син та дочка виросли, дружина продовжувала працювати вчителькою, тож голова сімейства теж не міг байдикувати.

Та після початку повномасштабного вторгнення спокійне життя пенсіонера, як і мільйонів інших українців, змінилось кардинально. Ще в 2022 році він був мобілізований до лав Збройних сил України та зайняв знову схожу на  свою колишню посаду в автомобільному батальйоні, який знав як свої п’ять пальців. Тільки тепер його звання вже стало не прапорщик, а майстер-сержант. Та й сама військова частина тепер веде свою новітню історію з 2015 року, коли під час АТО почалось формування колективу, який виконує логістичні завдання в нових умовах.

Для водіїв, механіків, та іншого обслуговуючого персоналу чотири роки війни – це постійні виїзди в найгарячіші точки фронту, це перевезення техніки, боєприпасів, продуктів та ще тисяч одиниць всього необхідного на війні. А для того, щоб цей великий механізм рухався, в пункті постійної дислокації теж кипіла робота і вдень і вночі без вихідних та свят.

Володимиру Калінічеву було і легше тому, що місцевий, і тому що досвідчений, і важче, тому що без нього не обходилось вирішення жодної з проблемних ситуацій. А здоров’я вже нажаль, зовсім не те, що колись. І 22 вересня 2026 року його серце не витримало перевтоми, напруги та хвороби.

Сьогодні біля під’їзду, в якому прожив багато років військовий, лунала заупокійна панахида, а з промовами виступили міський голова Сергій Орлюк та голова спілки родичів загиблих бердичів’ян Володимир Катюшко.

Траурна процесія рухалась сьогодні по іншій вулиці Червоної гори, але траурна колона поїхала звичним маршрутом до міського кладовища. Там, на військовому секторі, поруч із значно молодшими воїнами, після військового салюту та Гімну України, знайшов свій останній спочинок Бердичівський Військовий Володимир Калінічев.

Житомирські