«Не вбий» і війна: капелан 199-го навчального центру ДШВ у Житомирі пояснив свою позицію

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

24 вересня 2026 р. 11:51

24 вересня 2026 р. 11:51

Військовий капелан 199-го навчального центру ДШВ Олексій Поляков пояснив, як говорить із військовими про одну з найскладніших для віруючої людини тем — заповідь «Не вбий» під час війни. Свою позицію він пов’язує з різницею між нападом і захистом від озброєної людини.

За словами Полякова, для нього принцип «Не вбий» не означає відмову людини від захисту, коли їй безпосередньо загрожує озброєний нападник . Він проводить межу між нападом, заздалегідь спланованим убивством чи заволодінням чужим — і обороною власного життя та країни.

Цю логіку капелан переносить і на російсько-українську війну: Росія прийшла в Україну зі зброєю, тоді як українські військові, на його переконання, мають право чинити опір і захищати людей та державу.

Усе почалося з поранених у житомирському шпиталі

За цією розмовою стоїть історія, тісно пов’язана з Житомиром. Поляков розповів, що його шлях до військового капеланства почався ще у 2014 році.

Тоді він разом з іншими волонтерами їздив до поранених у військовий шпиталь у Житомирі. З ними спілкувалися, привозили смаколики, співали пісні під гітару. Саме розмови з пораненими, за словами Полякова, змусили його замислитися над тим, що мало просто сказати молодому військовому після пережитого: «Я тебе розумію».

Згодом він пройшов курси капеланів і почав їздити на схід України. А у 2021 році знайомі запросили його до 199-го навчального центру ДШВ поговорити з віруючим військовослужбовцем, у якого виникли питання щодо складання присяги. Після тієї розмови військовий присягнув, а Полякову запропонували стати капеланом навчального центру.

Сам 199-й навчальний центр залишається одним із помітних військових осередків Житомира. У квітні до житомирського 199-го навчального центру ДШВ приїжджала делегація NSATU , якій показували підготовку сержантського складу та навчальну базу центру.

«Найважливіше завдання капелана — слухати»

Розмова про заповідь «Не вбий» — лише одна з тем, із якими військові приходять до капелана. Поляков розповідає, що у роботі доводиться враховувати психологічний стан людини, а самі військові капелани проходять навчання з психологічної підтримки та співпрацюють із психологами.

Особливо це стосується людей, які вже пройшли бойові дії, втрачали побратимів або переживають важкі особисті події. У таких ситуаціях, каже Поляков, не завжди потрібні готові поради. Іноді важливіше дати людині можливість виговоритися.

«Найважливіше завдання капелана — слухати», — так він описує одну з основ своєї роботи.

У навчальному центрі капелани також долучаються до адаптації військових у перші дні служби, допомагають із духовними потребами людей різних конфесій та підтримують їхні родини. Сам Поляков наголошує: коли людині важко, завдання капелана — бути поруч, вислухати й не нашкодити.

До житомирського 199 навчального центру ДШВ з робочим візитом завітала делегація NSATU

Представникам делегації показували підготовку сержантського складу, навчальну базу та організацію роботи центру.