Виклики та коти: робочі будні рятувальника з Бердичева

25 вересня 2026 р. 16:03

25 вересня 2026 р. 16:03

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №39 від 24.09.2026 у газетних кіосках.

У роботі рятувальника небезпека є частиною кожного виїзду. До неї можна призвичаїтися, навчитися швидко реагувати на зміну ситуації, діяти разом із командою та розуміти побратимів без зайвих слів. Проте повністю позбутися страху неможливо. Пожежний-рятувальник 9-ї ДПРЧ м. Бердичів, сержант служби цивільного захисту Віктор Сторожук, говорить про це відверто: рятувальники теж бояться, адже вони звичайні люди. Однак під час виклику немає часу зосереджуватися на власному страху — потрібно зібратися, оцінити ситуацію та виконувати свою роботу.

Свій перший виїзд Віктор пам’ятає досі. Тоді в селі Семенівка Бердичівського району загорівся гараж. Для людини, яка вже має за плечима чимало викликів, така пожежа може здаватися звичайною робочою ситуацією. Але перший виїзд, коли перед тобою справжня небезпека, сприймається зовсім по-іншому.

«Я дуже сильно хвилювався. Але в той момент головним було швидко включитися в роботу та допомагати», — згадує Віктор.

Пожежу зрештою вдалося загасити, гараж залишився в минулому, однак спогад про перший справжній виклик назавжди залишився одним із важливих моментів його професійного шляху. Про це розповіли на сайті ГУ ДСНС у Житомирській області.

Серед численних виїздів Віктор особливо запам’ятав випадок, коли допомоги потребувала не людина, а звичайний кіт. На тлі великих пожеж чи порятунку людей така ситуація може здатися незначною, однак для рятувальника вона мала зовсім інше значення.

«Для мене кожне життя важливе. Якщо є можливість допомогти, я не можу залишатися осторонь», — каже він.

Кота вдалося врятувати та повернути його господарю. Найбільше Віктору запам’яталася реакція людей — їхнє полегшення від того, що той, кого вони люблять і чекали, знову опинився поруч. Саме такі моменти, за його словами, ще раз нагадують, чому він свого часу обрав професію рятувальника. Допомоги може потребувати будь-хто, і не завжди йдеться лише про людське життя.

Після початку російського вторгнення робота рятувальників стала ще складнішою. До звичних пожеж, дорожньо-транспортних пригод та інших надзвичайних ситуацій додалася реальність, у якій небезпека може виникнути повторно. Виїжджаючи на допомогу, рятувальник має думати не лише про людей, яких потрібно врятувати, а й про власну безпеку та безпеку колег.

Віктор не приховує, що найважче — вирушати туди, де існує ризик самому опинитися під загрозою.

«З часом вчишся не піддаватися своєму страху. Зосереджуєшся на роботі та пам’ятаєш, заради чого і заради кого ти туди йдеш — щоб допомогти людям і врятувати їхнє життя».

Страх при цьому нікуди не зникає. Просто в критичний момент сильнішою за нього стає відповідальність. Саме необхідність допомогти тим, хто опинився в біді, змушує зосередитися на завданні та діяти.

Окреме місце в роботі рятувальника займає команда. У небезпечній ситуації важливо знати, що люди поруч виконують свої завдання та готові підтримати одне одного. Така довіра допомагає зберігати концентрацію навіть тоді, коли навколо складно залишатися спокійним.

«Коли знаю, що поруч команда і кожен виконує свою задачу, стає легше зберігати спокій», — зазначає Віктор.

За кожним порятунком стоїть спільна робота. Результат залежить не від однієї людини, а від дій усієї команди, де кожен відповідає за свою частину завдання.

Після складних виїздів вдячність людей зазвичай не має якогось особливого вигляду. Хтось підходить, тисне руку і просто говорить: «Дякую». Іноді саме кількох слів достатньо, щоб зрозуміти: зроблена робота була важливою, а витрачені сили — не марними.

Саме тому Віктор Сторожук стримано ставиться до слова «герой», коли його вживають щодо нього. Каже, що йому навіть трохи ніяково чути таке визначення на свою адресу. Для нього значно важливіше не те, як назвуть рятувальника після завершення виклику, а те, чим цей виклик закінчився і чи вдалося допомогти тим, хто цього потребував.

Житомирські