«Приїде додому на машині, та ще й з грибами»: ясновидець напророкував повернення житомирянки Оксани, яка чотири доби блукала лісом

30 вересня 2026 р. 11:03

30 вересня 2026 р. 11:03

Чотири доби без їжі, води й телефону, холодні ночі просто неба, дощ, страх і марні спроби вийти з лісу. 53-річну Оксану Богдан із Житомира шукали понад сотня людей, рятувальники, поліцейські, військові та кінологи.

53-річна Оксана Богдан пішла по гриби вдень 12 вересня та заблукала. Це сталося в районі села Кам’яний Брід Новоборівської громади. Її шукали поліцейські, рятувальники, кінологи, військові та місцеві жителі – більше сотні людей. Був застосований безпілотник. І лише увечері 16 вересня знесилена жінка нарешті знайшлася – сама вийшла на дорогу недалеко від села Сали та зупинила зустрічну машину, яка відвезла її додому.

Доля начебто перевіряла Оксану на стійкість: жінка пережила жахливі чотири ночі і чотири дні на самоті у незнайомому лісі, без телефону, без їжі та води. Але вона все витримала, не впала у відчай та істерику, а повернулась додому у більш-менш задовільному стані та ще з повним кошиком грибів! Після повернення до неї приїхала “швидка,” і медики забрали жінку у Хорошівську лікарню з ознаками зневоднення та переохолодження.

В лікарні журналістка “Суботи” зустрілась з Оксаною і поговорила про пережите.

“Пішла у ліс без телефону, бо не збиралася довго ходити”

– Розкажіть, будь ласка, як Ви пішли до лісу і чому не взяли телефон?

– Я живу у Житомирі, працюю в музичній театральній бібліотеці. А в Камʼяний Брід приїхала до мами на вихідні. У суботу 12 вересня вирішила піти буквально на пів годинки до лісу та подивитися, чи є там у кущах гриби. Вийшла з хати біля 13 години. Навіть телефон з собою не взяла, бо не збиралася довго ходити. Одразу знайшла два краснючка, зраділа і пішла далі шукати, пройшла повз кукурудзяні поля і потім зрозуміла, що заблукала, бо цей ліс погано знаю.

Через деякий час вийшла з лісу і опинилась у сусідньому селі Копанівка, підійшла до першої хати та запитала у чоловіка дорогу до Камʼяного Броду. Він сказав, що попереду буде дві дороги, одна наліво, а друга прямо. Мені треба було піти по тій, що звертає наліво, а я, мабуть, пішла по прямій. Було вже темно, і я погано бачила, куди йду. Я напевно кружляла по лісу, постійно молила Бога, щоб вийти на якусь дорогу. І нарешті 16 вересня вийшла з лісу і побачила поле скошеної пшениці та дорогу. По ній їхала якась машина і я її зупинила. Розповіла водію, що заблукала, а він мені каже: “Вас вже кілька днів шукають”. І привіз мене додому…

“Бачила дрон, махала йому, але мене не побачили”

– Чи було страшно самою у лісі? Чи зустрічали диких звірів? – запитую у Оксани.

– Було дійсно страшно. На другий день я прокинулась від моторошного звуку вибуху, мабуть, десь недалеко був приліт. Тоді я дуже злякалась. Прийшла навіть думка, що я можу тут взагалі померти. А згодом я побачила, як летів дрон. Подумала, що мене, можливо, шукають. Було вже темно і дрон був далеко. Я махала руками, але мене не побачили. Був момент, коли я почула голоси двох жінок, почала до них кричати, але вони мене не почули та пішли… Звірів не бачила, а тільки чула, як гавкала лисиця та кричали сороки.

– Ви щось їли у лісі? Де ночували?

– Знаходила ожину та дикі груші. Хотілося знайти яблук, але їх не було. Лише одного разу побачила дику яблуню, але яблука були дуже високо, не дістати. Мріяла знайти якусь водойму, щоб попити води, але не трапилось. Ночувала у траві чи кукурудзі. Накривалась своєю курточкою-вітровкою, бо ночі вже прохолодні і був дощ. А зранку знову кудись йшла.

– Про що Ви мріяли, коли повернетесь додому?

– Думала, що коли доберуся додому, одразу вип’ю кави і багато компоту з яблук і груш. А ще нап’юся домашнього томатного соку. Дуже хотілося пити. І моя мрія здійснилась. Мама відкрила банку соку та наварила компоту.

– Грибів назбирали?

– Повний кошик краснючків! Мені було тяжко його нести і я прив’язала куртку до кошика та перекинула через плече. Так і донесла.

– Як Ви почували себе, коли потрапили додому?

– У мене спочатку була температура 37, а потім піднялась до 37,6 і зник голос. Я не хотіла лягати у лікарню, але розуміла, що потрібно обстежитись та підлікуватись. Взагалі я щаслива, що все так добре закінчилось.

“Мамо, не свари мене!”

Мати Оксани – Марія Заволока постійно перебуває біля своєї доньки у лікарні. Вона весь цей час дуже переживала та молилась. Через кілька днів пошуків родичі у відчаї навіть звернулись до двох житомирських ясновидців. Один сказав, що Оксана скоро знайдеться. А інший розповів докладніше: “Оксана жива і до кінця дня буде вдома. Вона приїде на машині, та ще з грибами”. Так воно і вийшло!

– Перше, що мені сказала донька, коли повернулася додому після страшних днів пошуків: “Мамо, не свари мене” , – розповідає пані Марія. – Я кинулась до неї, обійняла і кажу: “Забудь це слово. Як я можу сваритися, коли все добре!” Я кожного дня просила Бога про те, щоб побачити доньку живою. Дуже вдячна всім, хто брав участь у пошуках, хто переживав за Оксану та співчував мені. Дякую лікарям, які зараз опікуються моєю донькою. Всім цим людям низький уклін.

“Оксану побачила випадкова людина, яка не брала участі у пошуках”

Про те, як відбувалися пошуки, розповів Володимир Богатков – начальник відділення поліції №3 (Хорошів):

– До пошуків було залучено більше 120 людей. Це поліція, ДСНС, кінологи, курсанти Житомирського військового інституту та школи поліції плюс місцеві жителі. Крім того, ми застосовували дрони. Пошуки велися у різних напрямках, в тому числі у сусідній Черняхівській громаді біля села Браженка, де чули крики про допомогу. Жінка кружляла по лісу і переходила з одного місця на інше. Але склалося так, що саме випадкова людина, яка не брала участі у пошуках, побачила пані Оксану. Жінка сама вийшла з лісу на дорогу і зупинила зустрічне авто. Водій із Житомира, який на той момент проїжджав по дорозі, посадив жінку в машину і відвіз додому. Ми всі щасливі, що вона знайшлася живою. Працівники поліції відвідали жінку у лікарні.

Юлія Мельничук , газета “Субота”

Житомирські