Швайківська громада попрощалася з 49-річним Захисником Сергієм Литвинюком

02 жовтня 2026 р. 10:09

02 жовтня 2026 р. 10:09

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №40 від 01.10.2026 у газетних кіосках.

Є моменти, для яких неможливо знайти достатньо слів. Моменти, коли біль огортає цілу громаду, а тиша говорить більше за будь-які промови. 29 вересня Швайківська громада Бердичівського району знову схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню земну дорогу свого земляка, воїна Сергія Литвинюка, який віддав життя за Україну, нашу свободу та мирне майбутнє. Герою навіки лишилось 49 років…

Народився Сергій Литвинюк 19 вересня 1975 року в селі Швайківка Бердичівського району, де минули його дитинство та юність. Навчався і закінчив місцеву загальноосвітню школу. Після закінчення навчання здобув професію тракториста, проходив строкову військову службу. Працював у колгоспі та на інших підприємствах.

У 2010 році Сергій створив сім’ю разом з коханою дружиною Оксаною Анатоліївною. Згодом у подружжя народилося двоє дітей.

5 березня 2022 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим солдатом у військовій частині А4069 на посаді стрільця-помічника гранатометника 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти.

За сумлінну службу, мужність та високі результати Сергій неодноразово був відзначений нагородами. Був учасником бойових дій.

«Спокійним і врівноваженим, водночас рішучим, добрим, чуйним та надійним – таким наш Герой назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто його знав. Сергій мав сильний бойовий дух і був справжньою опорою для своїх побратимів. Навіть телефонуючи рідним із зони бойових дій, він ніколи не скаржився. Говорив навпаки, що все добре, заспокоював найдорожчих людей і беріг їх від зайвих переживань. Він мав багато планів на майбутнє, адже найбільшою цінністю для нього була його родина», – зауважила секретар сільської ради Ольга Гусар.

2 листопада 2024 року Сергій Литвинюк зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.

Майже два роки його рідні жили між надією та болем невідомості. Чекали, вірили, сподівалися на добру звістку, молилися за його повернення додому. Та, на жаль, 21 вересня 2026 року стало відомо про загибель воїна.

«Немає слів, які могли б зменшити біль близьких. Ми назавжди збережемо пам’ять про нашого Захисника та його подвиг. Його життя і жертовність – це частина історії нашої громади та нашої держави. Висловлюю щирі співчуття родині та всім, хто знав і любив нашого Героя. Вічна пам’ять Захиснику України», – звернувся перший заступник сільського голови Арменак Чобанян.

Для своєї родини Сергій був люблячим чоловіком і батьком, надійною опорою та підтримкою. У нього залишилися дружина, донечки, сестри та брат.

Невимовно боляче усвідомлювати, що не дочекалася повернення сина й материнська душа. Нещодавно пішла з життя мама Сергія – Галина, яка до останнього чекала на звістку про свого сина…

Живим він назавжди залишиться у пам’яті рідних і близьких, побратимів, друзів та кожного, хто знав його. Його ім’я назавжди буде частиною історії нашої громади та України.

Біль родини Сергія – біль усієї громади. Ми не можемо змінити того, що сталося, але можемо зберегти найважливіше – пам’ять.

Пам’ять про людину, яка жила заради своєї родини, любила рідну землю і стала на її захист. Пам’ять про воїна, який до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму обов’язку.

Нехай добрі спогади про Сергія назавжди живуть у серцях його рідних, друзів, побратимів та всіх жителів громади.

Він повернувся додому, щоб навіки залишитися тут – на рідній землі, у пам’яті людей, у серцях тих, хто його любив…

Швайківська громада

Житомирські