Храм із давньоруським корінням: що насправді збереглося від церкви XII століття в Овручі

03 жовтня 2026 р. 09:19

03 жовтня 2026 р. 09:19

Василівська церква в Овручі виглядає як храм княжої доби, але її сучасна будівля не дійшла до нас незмінною з XII століття. Те, що бачимо сьогодні, поєднує справжні частини давньоруської споруди та масштабну реконструкцію початку ХХ століття.

Саме ця історія руйнувань і відновлення робить храм особливим: у його стінах буквально зустрілися дві епохи, розділені більш як сімома століттями.

Кам’яний храм з’явився в Овручі близько 1190 року

Наприкінці XII століття Овруч із навколишніми землями був володінням князя Рюрика Ростиславича. За даними Енциклопедії Сучасної України , саме він близько 1190 року спорудив тут мурований храм святого Василія.

Існує й давніший пласт історії. За переказами, кам’яну церкву поставили на місці дерев’яного храму, який ще 997 року нібито збудував князь Володимир Святославич. Документально підтвердженою датою мурованої споруди дослідники вважають саме кінець XII століття.

Це був час, коли Овруч був важливим містом Русі. Історія самого Овруча простежується у літописах значно раніше, а в останній чверті XII століття місто стало центром володінь Рюрика Ростиславича.

У 1321 році храм зазнав великого руйнування

Одним із найтяжчих епізодів в історії церкви став 1321 рік. Під час облоги Овруча військами литовського князя Гедиміна храм був сильно пошкоджений.

Після цього споруда століттями існувала у дедалі гіршому стані. У XVIII столітті всередині давніх мурів навіть поставили невелику дерев’яну церкву.

У XIX столітті руйнування продовжилося. За даними ЕСУ, 1842 року впали кам’яні склепіння давньоруської будівлі. Від колишнього храму вціліли лише три апсиди та частина північної стіни з аркою.

Тобто на початок ХХ століття мова вже не йшла про добре збережений храм XII століття. Перед реставраторами фактично стояли залишки споруди, з яких потрібно було відтворити її первісний образ.

Сучасний вигляд храм отримав на початку ХХ століття

Відновлення розпочали 1907 року за проєктом архітектора Олексія Щусєва. Завданням було повернути споруді форми, характерні для храму XII століття.

У Енциклопедії Сучасної України зазначено, що всі надійно збережені частини давньої церкви включили до нової будівлі без змін. Збереглися також фрагменти фресок XII століття.

Водночас саме слово «відновлення» тут потребує уточнення. Англомовна Encyclopedia of Ukraine характеризує роботи початку ХХ століття значно критичніше і зазначає, що під час реконструкції частина первісних рис храму була втрачена.

Тому сучасну Василівську церкву коректніше сприймати не як повністю автентичну будівлю 1190 року, яка без змін пережила століття, а як реконструйований храм, у який включені справжні частини давньоруської споруди.

У храмі можна буквально побачити архітектуру княжої доби

Відбудований собор має чотири внутрішні опори, хрестово-купольну композицію та одну баню. Із західного боку розташовані дві круглі вежі, всередині яких зроблені гвинтові сходи на хори.

Первісну церкву дослідники відносять до архітектури княжої доби. У її формах поєднувалися візантійська традиція та помітні романські впливи — рідкісна для цього регіону архітектурна комбінація.

Щусєв проєктував не лише саму реконструкцію, а й іконостас. Розписи виконав художник Олександр Блазнов, орієнтуючись на давні церковні зразки.

Поруч сформувався і цілий монастирський ансамбль: корпус келій, трапезну та дзвіницю спорудили за проєктом архітектора Володимира Максимова з використанням мотивів давньої псковської архітектури.

Найцікавіше в цій церкві — не її «вік», а те, як вона його пережила

Якщо дивитися на Василівську церкву сьогодні, перед нами фактично одразу кілька історичних шарів. Частина мурів справді походить із часів Русі. Інші частини зникли після облог, руйнувань і обвалів. А знайомий нині силует храм отримав уже під час реконструкції на початку ХХ століття.

Особливо промовисто це видно на старих фотографіях, зроблених до відбудови: замість цілісної споруди там — залишки середньовічного храму. Саме з них понад сто років тому почали складати сучасний образ однієї з найдавніших архітектурних пам’яток Житомирщини.

Тож головна цінність Василівської церкви — не в красивій легенді про храм, який нібито простояв незмінним понад вісім століть. Значно цікавіше те, що частини справжньої споруди XII століття пережили руйнування і сьогодні залишаються всередині будівлі, яку бачать в Овручі.

Житомирські