Фермер із Житомирщини Вадим Кричковський будує пелетний завод для переробки міскантусу

04 жовтня 2026 р. 14:22

04 жовтня 2026 р. 14:22

Підприємець вклав у міскантус 1 млн дол., коли в Україні мало хто чув про цю рослину. Тепер держава збирається законодавчо визначити землі, на яких можна вирощувати такі культури. Це може стати відкриттям ринку або новим ризиком, пише УП .

Коли у 2009 році в Кам'яному Броді на Житомирщині зупинився фаянсовий завод, селище почало вимирати. Роботи не стало, люди виїжджали, поля заростали чагарником. Вадим Кричковський, який родом звідси, бачив занепад на власні очі.

Він уже мав агробізнес на Вінниччині. Спершу пробував вирощувати на батьківщині традиційні кукурудзу, жито і соняшник. Піщані ґрунти рідного району результату не дали. "Я почав вивчати, яка культура може рости на деградованих, малопродуктивних ґрунтах і давати економічний результат", – згадує він.

Фермер зацікавився міскантусом – багаторічною злаковою рослиною заввишки до чотирьох метрів, яку в ЄС вирощують для виробництва біопалива та як підстилку для тварин. За словами Кричковського, для цієї культури ґрунт не такий важливий, як опади, а їх в регіоні достатньо. Перші 60 гектарів він з партнером висадив навесні 2023 року. Зараз площа плантацій перевищує 200 гектарів.

Заробіток з гектара міскантусу

Головний бар'єр входження – посадковий матеріал. Одна ризома, тобто корінець, з якого виростає рослина, коштує близько 9 грн. На гектар потрібно близько 20 тис. саджанців. Разом з роботами засаджений гектар обходиться у 200-220 тис. грн. Перші гектари Кричковський та його партнер – співвласники ФГ "Міскантус технолоджи" – фінансували з власних коштів, до банків не зверталися.

"З новими інвестпроєктами в Україні до банків мало хто звертається, бо нема такого виду фінансування як інвестиційний кредит на стартап", – пояснює він. Це і був стартап, тільки аграрний, з довгою дистанцією до отримання віддачі. Рослина садиться один раз, але перші два роки плантація нічого не приносить.

Урожай починають збирати з третього року – 5 тонн з гектара. Наступного року – до 10 тонн, а на пік урожайності плантація виходить на п'ятий-шостий роки і дає 20 тонн біомаси. У 2025 році Кричковський оцінював дохідність вирощування у 500-800 євро з га при собівартості 250 євро. У розмові з ЕП він називає інші цифри.

" Навіть перший урожай у 2026 році переплюнув показники пшениці, бо пшениця через відсутність експорту дешева. На піку врожайності дохідність міскантусу – 1000-1500 доларів з гектара, якщо продавати сировиною", – каже фермер.

Ринок міскантусу, за його словами, на підйомі. Тонна виготовлених з нього пелет (тверде біопаливо) у країнах ЄС коштує 330 євро. В Україні ціна наздоганяє цей рівень. Для експорту потрібно здійснити термообробку міскантусу, тому сировина їде за кордон лише у вигляді пелет. В Україні його купують і пелетами, і тюками, і подрібненим прямо з поля. Найактивніший покупець у ЄС – Польща.

"У Польщі є державна програма переходу на опалення пелетами. На такі види палива перейшло багато господарств, цього року – близько 9 тисяч. Тому там величезний попит і найкраща ціна" , – пояснює підприємець.

Міскантус – хороша альтернатива традиційному паливу. За даними Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків, одна тонна сухого міскантусу за енергетичною цінністю еквівалентна 1,7 тонни деревини, 515 куб. м газу, 900 кг кам'яного вугілля або 419 кг нафти. Тобто гектар міскантусу, який щороку дає 15-20 тонн біомаси, за паливною віддачею замінює десятки тонн традиційних енергоносіїв і робить це стабільно, без потреби в новій посадці, упродовж 20 років.

Скільки товару продається на експорт, а скільки залишається в Україні – залежить від сезону. " Ми орієнтуємося насамперед на український ринок: якщо тут високі попит і ціна, то стараємося продавати в Україні. Це відбувається, як правило, під час збирання врожаю, коли потрібно сушити кукурудзу, а, наприклад, у міжсезоння, влітку, більшість урожаю експортуємо в ЄС" , – каже Кричковський.

Для переробки будують завод

Наступний крок компанії – пелетний завод у Кам'яному Броді на території колишнього фаянсового заводу. Ділянку викупили, коли там уже були руїни, а рішення продиктоване логістикою, що суттєво подорожчала за останній рік.

"Ми про завод думали давно, але зараз почали діяти. Працюємо над тим, щоб підібрати і встановити обладнання. Урожай, який будемо збирати навесні, перероблятимемо вже на власних потужностях", – говорить Кричковський.

Потужність першої лінії – 2 тонни на годину. Це дозволить переробити весь урожай і деревину з ділянок, які розчищають під нові плантації. Фінансування комбіноване: власні кошти та очікуваний грант від держави на переробне підприємство.

Кричковський називає завод проміжним етапом, кінцева мета – виробництво целюлози. Це стратегічна сировина, потрібна для різних галузей: від паперової до оборонної. Для цього бракує двох речей, і питання не в грошах.

"Інвестиції знайти можна, але інвестор запитує, з якої кількості сировини ми стартуємо. Нам треба хоча б півтори тисячі гектарів з урожайністю мінімум 15 тонн на гектар, тому й пішли поки що на проміжне рішення" , – пояснює він.

Друга проблема – брак інженерів і технологів. "З кожним роком стає складніше знайти людей, які розбираються в процесі. Для запуску виробництва доведеться залучати іноземців і навчати українців", – бідкається Кричковський.

Зараз на підприємстві в Кам'яному Броді 36 постійних працівників, а двічі на рік, під час підготовки розсади, додається до 60 сезонних. Повертатися в село люди не поспішають, але переселенці з'являються: агронома й бухгалтера вдалося привезти з Житомира, і вони вже живуть у Кам'яному Броді.

Плани компанії амбітні – 2-2,5 тис. га, але терміни їх досягнення змістилися: раніше називався 2030 рік, тепер – 2032-й. Кричковський пояснює це свідомим коригуванням стратегії: компанія вирішила частину ресурсів спрямувати на виробництво розсади. Наразі готує до посадки ще 700 га в Житомирській області.

Житомирські