«КОРОЛЬОВ(О₂).UA. Формула незламності»: у Житомирі презентували концепцію вистави про українського генія космосу

09 жовтня 2026 р. 14:57

09 жовтня 2026 р. 14:57

У Національному музеї космонавтики імені Сергія Корольова презентували концепцію проєкту — перформативної документальної вистави «КОРОЛЬОВ(О₂).UA. Формула незламності» . Постановка Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги перемогла у фінальному пітчингу державної ініціативи Президента України «Тисячовесна» серед 2634 заявок і фінансування .

Головний посил проєкту — деколонізація історичної пам’яті та утвердження Сергія Корольова як українця, чия мрія подолала радянську систему терору.

« Ми хочемо показати Корольова не просто як “радянського конструктора”, а як українця, чия мрія, інтелект і внутрішня свобода виявилися сильнішими за репресивну систему. Ми не створюємо пам’ятник. Ми хочемо побачити за відомим прізвищем живу людину — хлопчика, сина, закоханого юнака, в’язня, конструктора і мрійника », — сказав автор проєкту, головний режисер театру Петро Авраменко.

Фото: головний режисер Петро Авраменко під час презентації

Місто для старту обрали не випадково: тут Корольов народився, в обласному архіві зберігаються оригінали документів про його народження, а в місті працює єдиний такий музей космонавтики. Перед виставою була дослідницька робота: автори працювали з архівами та зняли фільми «Слідами» і «Незламний. Життя на межі».

« Це перша в незалежній Україні вистава про Сергія Павловича Корольова. Про його особистість взагалі мало хто ставив вистави, та й путніх художніх фільмів немає. Тому ми й взяли цю постать — ми з Житомира, він народився тут. Ці фільми стали для нас стартовим майданчиком для роздумів та реалізації майбутньої вистави », — пояснив Авраменко.

Партнерами у підготовці стали Державний архів Житомирської області, Американський дім при Посольстві США в Україні, Міжнародна астронавтична федерація, Житомирський військовий інститут ім. С. П. Корольова та Державний університет «Житомирська політехніка».

Метафора вистави — кисень: від першого подиху немовляти до старту ракети й останніх хвилин життя. Каркасом стане зворотний відлік («10, 9, 8...»), де кожна секунда відкриває портал у часі й просторі:

« Чому саме О₂? Тому що це кисень. Це кисень при народженні, коли ми з вами народжуємося; кисень, коли ми щось створюємо; кисень свободи; кисень польоту нашої фантазії; кисень, який нам перекриває режим чи якась система; і кисень як елемент під час старту ракети; і кисень в останні дні Сергія Павловича Корольова. Лінійності в сюжеті не буде. Корольов перебуває в пограничному стані між життям і смертю, тому він бачить минуле і майбутнє. Він лежатиме на своєму ліжку під кисневим балоном, і йтиме відлік: десять, дев'ять, вісім і так далі. Це будуть десять порталів. Він зустрічатиметься з самим собою малим, бачитиме висадку американців на Місяці, бачитиме себе ж у ГУЛАГу, бачитиме Україну сьогодні... І саме такі польоти триматимуть глядача в постійній напрузі, показуючи надзвичайну внутрішню силу цієї людини ».

Фото: кадр з презентації майбутньої вистави

Фото: актор в образі маленького Корольова

У виставі радянська система постане без обличчя — в образі монстра «Чужого», паровозних топок і телеграфного стовпа-стукача, що збирає доноси. Конструктор проніс свій «внутрішній скафандр» крізь табори Колими.

Головний наголос вистави — українська ідентичність Корольова. Його як особистість сформували Житомир, Ніжин, Київ та Одеса:

«Корольов — українець. Як людина, яка прожила в Україні величезну частину свого життя, не може увібрати в себе наш фольклор, наш колорит, нашу культуру, нашу пісню? За запуском першого штучного супутника Землі стояв українець Сергій Корольов. Першим українцем, який полетів у космос, став Павло Попович. І саме тоді вперше в космічному просторі прозвучала українська пісня! Корольов особисто попросив його заспівати, і є запис, де Попович на орбіті співає “Дивлюся на небо та й думку гадаю”. Але коли цю пісню розібрати далі — він співає про те, що він сирота, він кинутий тією владою, на яку працював. Це надзвичайно знаковий образ для нашої постановки».

Фото: музиканти виконують “Дивлюся на небо та й думку гадаю”

Голосом пам’яті на сцені стане народний аматорський фольклорний колектив «Бовсунівські бабусі». Також долучаться житомирські ансамблі «Орея», «Родослав» та «Льонок».

Фото: аматорський фольклорний колектив «Бовсунівські бабусі» під час презентації проєкту

У виставі поєднають драму, пластику балетних студій, живу музику та цифрові технології. Сценографію-трансформер розробляє художник Богдан Поліщук: простір змінюватиметься за допомогою трьох веж — від камери ГУЛАГу до конструкторського бюро та стартового майданчика.

« Ми замовляємо 3D-вентилятори, які малюватимуть у просторі саме руки Корольова... Малюватимуть думки Корольова — те, як народжувалися ці креслення в його уяві, в його голові », — розповів режисер.

П’єсу пише львівський драматург, доктор філософії Андрій Бондаренко. До музики залучають місцевих авторів, а з піаністом і композитором Євгеном Хмарою ведуть перемовини. За словами Авраменка, коли драматург узявся за текст, стало зрозуміло, що проєкт виходить за початкові межі:

« Ми зрозуміли, що це має бути щось значно масштабніше. Тому нам потрібно залучити акторів з інших міст, ще артистів та сучасну техніку. Сценографія одночасно розширюватиметься у величезний космічний простір і стискатиметься до клітки, в яку його кинули ».

Під час панельної дискусії про культуру та бізнес підприємець Матвій Хренов сказав, що деокупація спадщини Корольова — це захист національних інтересів:

« Чи важлива культура під час війни? Культура під час війни, напевно, стає ще більш важливою, ніж до війни. Я процитую Черчилля: коли запропонували зменшити бюджет культури, він сказав: “А за що тоді ми воюємо?”. Ми занадто багато втрачаємо і занадто багато даруємо імперії. Хто він, Корольов — радянський чи український? Тут немає ніякої дискусії: він був українцем, але працював в імперії. І подарувати їм Корольова — це буде велика помилка. Не так багато українських прізвищ загальновідомі у світі... А Корольов — саме один із тих людей, яких за кордоном знають дуже добре. Про нього треба писати книги, треба ставити вистави, треба знімати фільми, тому що сучасний світ дізнається про нас тільки через такі великі продукти. Вибачте, але страждання вже не продаються. Треба через подібні речі робити цікавий сучасний продукт, і тоді інтерес до України буде значно більший ».

У відповідь на слова Хренова про те, що світ часто дізнається про Україну через великі медіапродукти (як гру S.T.A.L.K.E.R.), творча група розповіла, що навколо вистави планують створити екосистему: інтелектуальні квести, мобільні додатки, а можливо й комп'ютерну гру.

Адміністраторка проєкту Ольга сказала, що команда хоче, щоб проєкт працював надовго і був помітним у світі:

« Ми хочемо, щоб ця вистава була документально підтверджена архівами, із залученням молоді. У нас буде інклюзивна вистава, вона буде записана і ми будемо поширювати її на весь світ. Це питання набагато глобальніше, ніж ми з вами: це наша культура, це наше право, це наші люди ».

Запис вистави планують субтитрувати англійською, додати сурдопереклад і показувати на українських та закордонних театральних майданчиках. Команда хоче показати, що шлях людства до зірок починався з української мрії.

Раніше Журнал Житомира писав:

Житомирський режисер презентував проєкт вистави про Корольова на фінальному пітчингу «Тисячовесни» .

Два проєкти з Житомирщини отримали підтримку на «Тисячовесні» .

Житомирські