Руслан Хоцький: «Людина, яка не приносить користі людям, одразу пропадає»

13 жовтня 2026 р. 11:13

13 жовтня 2026 р. 11:13

Робота електромонтера аварійної бригади на водоканалі — це значно більше, ніж ремонт електрообладнання, адже це фахівець, який працює на перетині двох критично важливих інфраструктур — енергетичної та водопровідно-каналізаційної. Коли виникають проблеми з електропостачанням, наслідки відчувають усі: без електроенергії не можуть повноцінно працювати насосні станції, які подають воду до осель і забезпечують відведення стоків від домоволодінь та підприємств.

Праця аварійної бригади електриків — це не лише дроти, кабелі, електродвигуни й розподільчі пристрої, а й оперативне реагування на несправності, усунення причин аварій, виконання перемикань на резервні джерела живлення та відновлення роботи обладнання. В умовах війни – це ще й постійна готовність працювати в реальності, де кожне аварійне відключення може бути зумовлене серйозними наслідками для критичної інфраструктури.

Ми хочемо розповісти вам більше про роботу нашої аварійної бригади електриків, які працюють під час тривог, маючи ненормований робочий графік, які у своїй роботі керуються усвідомленим розумінням того, що навіть у найскладніші часи люди мають отримувати воду.

Про окремі аспекти роботи аварійної бригади електриків розповідає електромонтер з ремонту електроустаткування Руслан Хоцький .

«Наше підприємство, а це близько 80 об’єктів, працює на електриці. Ми обслуговуємо насосні станції, підкачки. Зараз на більшості із них встановлені генератори: коли зникає напруга – деякі запускаються автоматично, інші запускаємо ми чи чергові на об’єктах!»

«Без електрики підприємство просто не зможе функціонувати. У нас зараз навіть засувки на електриці: машиніст приходить, натискає на кнопочку – засувка закривається/відкривається. У нашому машинному залі на 2-ому підйомі стоїть нове сучасне обладнання, частотники. Усі проблеми, пов’язані з роботою електрообладнання, вирішує наша аварійна бригада».

«Кожен день на роботі по-своєму особливий, оскільки у нас дуже багато об’єктів. А ще ми обслуговуємо наші лінії, підстанції. Коли немає аварій на наших об’єктах – ми виїжджаємо «чистити» лінії: обрізаємо гілля дерев в охоронній зоні, яке може пошкодити проводи. Нещодавно ми модернізували КНС-ки ( від ред. – каналізаційні насосні станції ): ставили ультразвуки, шафи управління, «поплавки», – обладнання, необхідне для того, щоб усе працювало автоматично. Ось недавно об’їжджали усі трансформатори і доливали масло. На зиму ми завжди доливаємо його на усіх об’єктах до необхідного рівня, бо воно має властивість звужуватися».

«Іноді доводиться працювати і уночі. Були такі випадки, коли о 3:00 ночі мені телефонує головний енергетик, я сідаю у машину, їду на водоканал – бригада вже тут. Ми усі разом їдемо на насосну станцію 3-го підйому «Північно-Західна» і запускаємо генератор – район знову з водою. Ви ж бачите у нас тут ( від ред. – у підсобному приміщенні ), як вдома: у нас тут і душ є, і диван, і духовка. Неодноразово були такі ситуації, коли ми приїжджали вночі, падали тут, а на ранок знову погнали працювати».

«До усіх несправностей є і свій інструмент, і свій підхід. Одне із найскладніших завдань, мабуть, зробити фазування об’єктів, що працюють під напругою 10 000 вольт. Не усі електрики можуть впоратися із цим завданням, а наші аварійники – можуть. Ми стикаємося з аваріями, ремонтами, –  така робота, що дуже швидко набираєшся досвіду. Вперше я фазував об’єкт, що працює під напругою 10 000 вольт, у 2020 році – це була ВНС 3-го підйому «Крошня». Я виконував це завдання під керівництвом Іщенка Володимира Степановича, який зараз працює черговим на підстанціях».

«Правило безпеки, яке електрик ніколи не може ігнорувати, – завжди перевіряти напругу мультиметром або індикатором, навіть якщо здається, що її немає. Краще 2 рази перевірити, а потім приступати до роботи. У нас була така ситуація на КНС «Парниковій»: здавалося, що живлення вже відключене, але я запропонував хлопцям перевірити ще раз. І добре, що перевірили, бо напруга все-таки була – вона пішла іншим шляхом».

«Наші об’єкти заживлені з кількох плечей (від ред. – кабелів). Тобто якщо зникає напруга на одному – ми заживлюємо обладнання із іншого. Минулого тижня, коли Житомир було знеструмлено, спочатку ми запустили генератори – бо ніде не було струму. Наша підстанція також була відключена. Коли ж   напругу подали з підстанції «Корбутівка» – ми змогли заживили від неї нашу підстанцію і ВНС 1-го підйому через додаткову лінію».

«Трапляються ситуації, які потребують нестандартних рішень. Якось біля Тригір’я дерево похилилося на наші лінії – ми вже думали, що воно все порве, наробить біди, але ми взяли вишку й почали обережно зрізати гілля — гіллячку за гіллячкою. Так потроху його й «розібрали», що в результаті все залишилося цілим».

«Нам не вистачає людей… Бувають складні роботи, коли доводиться тягати мотки кабелів, валізи інструментів, зварювальний апарат, перфоратор, мегометр – навіть щоб все це просто знести і відвезти на місце роботи треба час. Після того, як провів роботи, – назад занести. Хоч робота і складна, але мені подобається на водоканалі працювати. Тут і мій батько раніше працював: спочатку водієм головного інженера, потім – водовозом».

«Я працював на фабриці «Інтерстиль» у меблевому цеху – умію орудувати на усіх станках: на циркулярці, фрезері, на фуганку… У вільний від роботи час я виготовляю з дерева альтанки, собачі вольєри, гойдалки».

«Я люблю приносити користь людям. До мене часто звертаються люди за допомогою. Вчора зателефонував сусід: «Допоможи зібрати шафу-купе». Як не допомогти? Пішов і зібрав. Як казав мій дід: «Людина, яка не приносить користі людям, одразу пропадає»».

Житомирські