«Не купуйте годинників!» — у Житомирі 1898 року рекламували японські меблі, омолодження і навіть залізні труни

14 жовтня 2026 р. 13:23

14 жовтня 2026 р. 13:23

«Не купуйте годинників!» — саме таким закликом один із продавців намагався привернути увагу покупців у Житомирі наприкінці XIX століття. Щоправда, одразу пояснював: спочатку варто завітати до його магазину. А поряд у газеті рекламували японські меблі, засоби для омолодження обличчя, гумові калоші й навіть залізні труни.

Ці оголошення друкували в житомирській газеті «Волынь» у 1898 році. Збереглися вони в Державному архіві Житомирської області.

«Не купуйте!» — магазин годинників, який починав рекламу із заборони

Магазин Ш. Фердмана пропонував золоті та срібні годинники, а також їх ремонт. Але замість звичного запрошення купити товар оголошення починалося великими літерами зі слів «НЕ ПОКУПАЙТЕ!!!».

Далі з’ясовувалося, що рекламодавець радив не поспішати з покупкою, доки відвідувач не порівняє ціни в його магазині.

Ще одна деталь — обіцяна чотирирічна гарантія на продаж і ремонт годинників. Гарантійний строк уже тоді був частиною рекламної пропозиції, а незвичний початок оголошення мав змусити читача зупинитися.

Японські меблі й залізні труни

Серед рекламованих товарів траплялися речі, які й сьогодні могли б викликати цікавість. Наприклад, японські меблі. Їхню велику розпродажу оголошували як рідкісну нагоду для покупців.

У газетному рекламному асортименті були й залізні ліжка, музичні інструменти, зокрема роялі та скрипки, механічні годинники, деревообробне обладнання, взуття й господарські товари.

Окремо згадувалися навіть залізні труни. Цей товар потрапив до переліку оголошень, які дослідник знайшов у підшивці «Волыни» за 1898 рік.

Водночас рекламні сторінки розповідали не лише про покупки. Там можна було знайти повідомлення про готелі, лазні, ресторани, страхові компанії, послуги приватних лікарів та міські розваги.

Молодість після вмивання: що обіцяла реклама косметики

Наприкінці XIX століття продавці вже добре розуміли, як привернути увагу до засобів догляду за зовнішністю.

Провізор Ординець рекламував гігієнічні висівки під назвою «Молодість». Засіб призначався для вмивання, а рекламне оголошення обіцяло майже миттєве омолодження обличчя та рук.

Сама обіцянка була частиною реклами, а не підтвердженням дії такого засобу. Продавець пропонував покупцям насамперед бажаний результат — молодший вигляд.

Ще один приклад — засіб для догляду за ротовою порожниною «Одоль». Його рекламували проти неприємного запаху з рота та проблем із зубами. В оголошенні зазначали ціну — 1 рубль 50 копійок.

Ціни, до речі, були далеко не в кожній рекламі. Чимало продавців воліли розповідати про якість, переваги й особливі властивості товару.

На вечір у ситцевій сукні — або плати 25 копійок

Не менш промовистою була реклама міських розваг. На сторінках «Волыни» повідомляли про вистави Житомирського міського театру та заходи Житомирського громадського зібрання.

Один із таких заходів називався ситцевим вечором. Для жінок, які приходили не в ситцевих сукнях, передбачили внесок у 25 копійок на користь дитячого притулку.

Отже, старе газетне оголошення могло не тільки запросити на вечір, а й повідомити про незвичне правило одягу та благодійний збір.

Чому в житомирській газеті було стільки реклами

Наприкінці XIX століття «Волынь» була одним із помітних друкованих видань Житомира. Газета виходила російською мовою та друкувала не лише новини, а й оголошення, міську хроніку, інформацію про культурне життя й торгівлю.

Як зазначає дослідниця історії волинської преси О. Біла , наприкінці 1890-х років комерційні матеріали займали значне місце на сторінках видання. Іноді під рекламу відводили майже всю першу та останню сторінки.

Про те, як газета «Волынь» розповідала житомирянам про міські новини та події , ми вже писали раніше. Рекламні сторінки доповнюють цю історію: вони зберегли назви товарів, торговельні обіцянки та способи, якими продавці понад століття тому боролися за увагу читачів.

Житомирські