Небо плаче… Пулинська громада провела в останню дорогу Героя Олександра Зайцева

20 жовтня 2026 р. 15:26

20 жовтня 2026 р. 15:26

20 жовтня 2026 року Пулинська громада схилила голови в глибокій скорботі, проводжаючи в останню дорогу Захисника України — Зайцева Олександра Сергійовича , жителя села Очеретянка.

Небо плаче… А на землі — невимовний біль, сльози, розпач і материнські крики, від яких стискається серце. Немає слів, здатних втамувати біль матері, яка проводжає в останню путь свою дитину. Немає слів, які могли б загоїти рану рідних, близьких і всіх, хто знав Олександра.

Живим коридором шани жителі громади зустріли свого Захисника, віддаючи останню шану тому, хто став на захист України та віддав за неї найдорожче — власне життя.

Попрощатися з Олександром прибула делегація Пулинської селищної ради на чолі з секретарем ради Олександром Лігутою. Разом із родиною, односельцями, друзями та небайдужими жителями громади присутні розділили гіркоту цієї непоправної втрати.

Під час панахиди, яку провів священнослужитель Олександр Могила, присутні молилися за упокій душі полеглого Захисника, просячи для нього вічного спочинку, а для рідних — сил пережити цю страшну втрату.

Особливо болісним став момент прощання, коли матері Героя, Валентині Володимирівні, було вручено Державний Прапор України та державну нагороду, якою відзначено подвиг її сина. Це символи вдячності й глибокої шани до Олександра, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.

У скорботній тиші пролунав трикратний стрілецький салют — остання військова шана Захисникові, який назавжди залишиться в пам’яті громади як Герой, що віддав найдорожче заради України.

Жодна нагорода не поверне матері сина, а жодні слова не втамують її болю. Та пам’ять про подвиг Олександра назавжди житиме в серцях людей, заради яких він віддав найдорожче.

Олександр був чиїмось сином, рідною людиною, чиїмось другом. За кожним полеглим Героєм — обірване життя, нездійснені мрії, плани та майбутнє, яке вже ніколи не стане реальністю. І біль цієї втрати залишиться з тими, хто любив його, назавжди.

Небо плаче… Материнське горе не має меж, а біль цієї втрати неможливо передати словами . Сьогодні Очеретянка плаче за своїм земляком. Пулинська громада сумує разом із родиною. Україна втрачає своїх найкращих синів, які платять найвищу ціну за нашу свободу.

Низько схиляємо голови перед Захисник ом Олександром .

Висловлюємо щирі співчуття матері, рідним і близьким Олександра. Нехай Господь дасть сили пережити це невимовне горе, а світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях людей.

На кладовищі поруч із могилами полеглих Захисників замайорів уже шостий Державний Прапор України… Шість прапорів — шість історій мужності, шість обірваних життів, шість болючих втрат для нашої громади. За кожним із них — Герой, який віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє, за право жити на рідній землі. І кожен такий прапор — це не лише символ держави, а й вічне нагадування про страшну ціну нашої свободи.

Вічна пам’ять і слава Герою України!
Герої не вмирають!

Житомирські