У Житомирі прощалися з Воїнами Юрієм Сливканичем та Андрієм Перестюком

23 жовтня 2026 р. 18:50

23 жовтня 2026 р. 18:50

Сливканич Юрій Гнатович (24.10.1969 — 17.10.2026 рр)

Юрій Гнатович народився 24 жовтня 1969 року в селі Гаврилівка на Херсонщині. Там закінчив загальноосвітню школу та професійно-технічне училище, де здобув фах водія.

Юрій був доброю, щирою та працьовитою людиною, мав золоті руки й велике серце. Захоплювався риболовлею та мототехнікою. Умів власними руками полагодити все — трактор, автомобіль чи будь-яку іншу техніку. Мав гарний музичний слух і любив грати на баяні, даруючи рідним тепло й радість.

Після навчання Юрій працював у полі: возив зерно, виконував різну роботу на полях. Був відповідальним, витривалим і завжди доводив розпочату справу до завершення.

Найбільшим скарбом для Юрія була його родина. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох доньок і дбайливим сином для своєї матері. Умів співчувати, підтримувати, допомагати. Його доброта й чуйність виявлялися у простих, але таких важливих речах — у готовності підставити плече, поділитися теплом, не залишити людину в біді.

Юрій Гнатович любив свій дім, свою родину й Україну. На початку травня 2026 року він переїхав до м.Житомира, адже в його рідному селі постійно велися обстріли противником. Залишити рідний дім йому було надзвичайно важко, адже Гаврилівка була місцем, де минуло його життя, де залишалися дорогі серцю спогади. У травні 2026 року Юрій Гнатович доєднався до лав Збройних Сил України.

Служив в інженерно-саперних військах.

17 жовтня 2026 року, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, Юрій Гнатович загинув. Він віддав найдорожче — власне життя, залишившись вірним Військовій присязі та Україні.

У скорботі дружина, дві доньки, мати, рідні, близькі, друзі та побратими.

Перестюк Андрій Миколайович (19.04.1986 — 17.10.2026 рр)

Андрій народився 19 квітня 1986 року у м. Житомирі. Тут минули його дитинство та юність. Навчався у загальноосвітній школі № 36 (нині — ліцеї № 36) міста Житомира. Змалку ріс сильним і сміливим, захоплювався спортом, особливо любив баскетбол.

Після закінчення школи вступив до Житомирського технологічного коледжу, нині — Відокремленого структурного підрозділу «Житомирський технологічний фаховий коледж Київського національного університету будівництва і архітектури».

Згодом Андрій проходив строкову військову службу у м.Києві у президентських військах. Повернувшись до цивільного життя, розпочав трудовий шлях. Працював у муніципальній охороні, приватних охоронних фірмах, займався монтажем зовнішньої реклами, працював на ПрАТ «Біомедскло». Він не цурався жодної роботи, був працьовитим і відповідальним, ща що його поважали колеги.

Житті Андрія було наповнене коханням, родинним теплом та простими людськими радощами. Одружився, цінував свою сім'ю, був чуйним, турботливим сином для своєї мами. Любив природу, тихе полювання, риболовлю — усе те, що дарувало душевний спокій і можливість побути наодинці з природою.

У 2026 році Андрій долучився до лав Захисників України. Служив в інженерному батальйоні. Сумлінно виконував військові обов’язки, відповідально ставився до поставлених завдань, залишався вірним Військовій присязі та українському народові.

17 жовтня 2026 року Перестюк Андрій загинув під час виконання бойового завдання на Чернігівщині.

Світла пам’ять і вічна слава Герою!

Житомирські