«Фестиваль відкрив можливості почути бандуру»: в Житомирі вдруге провели Bandura Today

24 жовтня 2026 р. 20:20

24 жовтня 2026 р. 20:20

Напередодні всеукраїнського Дня бандури, який щорічно відзначають у третю суботу жовтня (у 2026 році це 17 жовтня — ред.) в Житомирі вдруге провели фестиваль Bandura Today . Вперше під час цього фестивалю вручили премію «За збереження кобзарського мистецтва» імені Миколи Нечипоренка.

Про особливості цьогорічного Bandura Today, учасників і гостей фестивалю, лауреатів премії в розмові із кореспонденткою Українського радіо Житомир Наталією Кулініч розповіли організаторка фестивалю, директорка Житомирської обласної філармонії, бандуристка Світлана Ніконорова та місцевий краєзнавець Геннадій Махорін.

Світлана Ніконорова: Фестиваль Bandura Today у Житомирі ми робимо до всеукраїнського Дня бандури. Хоча цей день і не офіційний, бандуристи його відзначають саме цими вихідними. Проводимо його другий рік, але вже побачили, що фестиваль набуває масштабу і виходить на міжнародний рівень. Бо вже цього року одна із учасниць приїхала з Чехії спеціально, щоби заграти у нас на Bandura Today, це надзвичайно приємно і почесно.

Чим фестиваль особливий

Світлана Ніконорова: Цей фестиваль відкриває можливості для слухача почути і побачити українську бандуру інакшою, нетрадиційною, абсолютно різною. Бо коли на бандурі грають українську музику, до цього ми звикли. Але коли грають, наприклад, танго Астора П'яццоллу, воно звучить зовсім по-особливому. А ще у поєднанні з контрабасом, з роялем, зі скрипкою або з іншими музичними інструментами. Так для більшості людей бандура відкривається абсолютно з інших сторін, в іншій красі. Ми вкотре показали, що наш національний інструмент — це ультрасучасно, потужно та неймовірно красиво. І це приваблює, бо ми бачимо, що глядачів та слухачів на другий рік проведення фестивалю у нас побільшало. Мені це надзвичайно приємно. А ще ми показали, що бандура — це наша зброя і голос у боротьбі, адже берегти і плекати своє — частина нашого шляху перемоги.

Що цікавого було на фестивалі

Світлана Ніконорова: Фестиваль традиційно почався ще з фоє філармонії, де ми представили по-справжньому вражаючу експозицію унікальних інструментів заслуженого майстра України Василя Волівача з Радомишля. Наші гості мали рідкісну нагоду на власні очі побачити старосвітські музичні інструменти: бандури, кобзи, від яких і є похідною бандура.

Їх звучання — це звучання такої собі прабандури. І глядач, на правду, був шокований, коли почув інструменти, яких навіть ніколи не бачив. Коли діти прийшли на майстер-клас і побачили мамаївську кобзу, вони були надзвичайно здивовані, що на цій кобзі можна заграти рок або ще щось сучасне і одразу перейти на знайому народну пісню.

Майстер-класи, під час яких все це можна було почути і побачити, цього року проводили заслужений майстер народної творчості України Василь Волівач та Тарас Яницький, бандурист, співак, завідувач кафедри бандури Національної музичної академії України в місті Києві, народний артист України. Він показав дітям, студентам, школярам, що класична академічна бандура це не тільки про академізм, але ще й про сучасність. Для мене найпоказовішим було те, що майже всі діти тримали в руках телефони і безупинно знімали на відео. І ти, коли бачиш цих дітей, що вони це все записують, що вони це реально хочуть знати і вони зацікавлені, напевно, це найкраща віддача глядача.

Загалом наш фестиваль об'єднав біля 50 митців — тих, хто брав участь у подіях, у майстер-класах, у виставці, у гала-концерті. Все за один день. Цілий день філармонія просто звучала бандурою.

Вперше під час Bandura Today вручили премію «За збереження кобзарського мистецтва» імені Миколи Нечипоренка

Геннадій Махорін: Цьогоріч ми вперше вручили щорічну премію «За збереження кобзарського мистецтва» імені Миколи Нечипоренка в рамках фестивалю Bandura Today. Цю премію я заснував власним коштом у 2017 році на знак пам'яті про свого старшого товариша, з яким я останні роки дуже близько товаришував. Микола Іванович був надзвичайно відомим музичним педагогом, бандуристом. І ця премія заснована на мої кошти, з моєї ініціативи. Ми її вручали завжди напередодні дня народження Миколи Івановича, який народився 28 червня 1937 року. Але разом із Світланою ми вирішили, що при поважному товаристві людей, які розвивають мистецтво гри на бандурі та цікавляться нашою музичною культурою, вручити премію буде дуже почесно і урочисто.

На сьогодні премія налічує дев'ять лауреатів. Першими лауреатами стали бандуристка, волонтерка та культурна діячка Світлана Ніконорова (Житомир), бандуристка та оперна співачка Оксана Степанюк, яка була випускницею Житомирського музичного училища імені Віктора Косенка, а нині є зіркою оперної сцени в Токіо. Згодом лауреатами премії стали Світлана Майданович і дитяча капела бандуристів «Веснянка» (Малин), Світлана Євган (Чернігів), житомирське тріо бандуристок «Росава», Леся Пахолюк (Житомир), Ярослав Чорногуз (Київ). Цьогорічними лауреатами стали заслужений майстер народної творчості Василь Волівач (Радомишль) і народний артист України Тарас Яницький (Київ).

Геннадій Махорін: Цього року я не таку велику суму клав у конверт, бо вже було вручення 28 червня. Там я міг більше покласти, зі своїх відпускних грошей. Також нагородив лауреатів дипломами, статуетками. Якщо це жінки — завжди купую квіти.

Загалом я вже три премії заснував, ще також премія імені Івана Сльоти, яку фінансує Микола Янушевич, та премія «Подружжя науковців», яку фінансує Олександр Ракович. Статуетки на моє замовленні виготовляє підприємство з Харкова, дипломи теж я замовляю.

Мені дуже радісно, що премія «За збереження кобзарського мистецтва» живе, а в ній живе пам'ять про Миколу Нечипоренка та продовжує звучати бандура. Цьогорічний концерт залишив у мене надзвичайні емоції, мене просто вразила виконавська майстерність музичного педагога Світлани Кузьменко, яка заворожила слухачів музично-поетичним дійством. Вразив виступ колективу «Любава», неймовірно заспівала своїм сильним, барвистим голосом Світлана Ніконорова. Я залишився надзвичайно задоволений нагодою вручити премію і насолодитися мистецтвом. Планую тепер щороку вручати премію імені Миколи Нечипоренка під час проведення Bandura Today. Це урочистіше, вагоміше, і восени більше молоді, учнів та студентів зможе потрапити на подію.

Світлана Ніконорова: Микола Іванович Нечепоренко — наш видатний педагог і бандурист, який викладав у музичному коледжі імені Віктора Косенка (тоді училищі) понад 70 років та виховав багато поколінь бандуристів. Цікаво, що коли під час цьогорічного фестивалю ми вручили на сцені філармонії цю премію Тарасу Яницькому, народному артисту України, він зізнався, що колись батьки Тараса хотіли, щоб він поїхав на навчання до Житомира саме до Нечипоренка. Тоді не склалося, і вже згодом Тарас як професіонал товаришував із Миколою Івановичем і зовсім не очікував, що стане номінантом премії його імені.

Без команди не було б фестивалю

Світлана Ніконорова: Дуже дякую нашій класній команді, всім, хто підтримав і підтримує проведення фестивалю. Це, передусім, команда нашої філармонії, і управління культури та туризму Житомирської обласної військової адміністрації, і громадська організація «Захист держави», які нам допомогли, зокрема, з приїздом гостей на фестиваль. І це надважливо, тому що ініціативи можна підтримувати словом, а можна і фізично, вирішуючи питання, які постають. Фестиваль, направду, тримається саме на таких ідейних людях, Тому що бандура — це наш український національний інструмент, якому немає аналогів у світі. Створили, викохали, вилюбили його саме ми, українці. І як круто, що є ті люди, які підтримують такі ідеї.

Окремо дуже дякую за співпрацю і підтримку нашим закладам мистецької освіти — Житомирському музичному фаховому коледжу імені Віктора Косенка, фаховому коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка, інституту післядипломної освіти, їх директорам. До речі, кожен з викладачів, хто прослухав наші майстер-класи, отримали офіційні сертифікати про підвищення кваліфікації. Це теж важливо для педагогів сьогодні. І окремо дякую всім нашим артистам, учасникам гала-концерту, бо ми цей фестиваль організували буквально за тиждень, а програму склали практично за дві години, бо всі відгукнулись з радістю та готовністю. Відчуваю і переконана, що в наступному році буде більше, крутіше, масштабніше І всіх запрошую не тільки на бандурний фестиваль, але й на інші фестивалі у Житомирі, бо ми не зупиняємося.

Житомирські