Вивів побратимів з оточення і не повернувся: історія військового житомирської 95-ї бригади Данила Золотухіна

24 жовтня 2026 р. 20:20

24 жовтня 2026 р. 20:20

Житомирянин Данило Золотухін на позивний «Диверсант» служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді. У березні 2022 року на Харківщині він вивів побратимів з оточення та загинув . Понад десять місяців його родина сподівалася, що він живий і перебуває в полоні.

Мати Данила Золотухіна Наталія розповіла Суспільному , що він народився 18 липня 1998 року в Житомирі. З дитинства захоплювався спортом, а з 12 років займався тхеквондо. Мав звання кандидата у майстри спорту та чорний пояс, неодноразово перемагав на міських і обласних змаганнях, ставав призером кубків України. У 2014 році входив до складу національної збірної.

«І спортсмени, і тренери ставилися до нього з повагою. Кожну свою медаль він показував із такою гордістю. Я завжди казала йому, що дуже ним пишаюся, адже він знайшов себе в цьому виді спорту», — сказала Наталія.

Батько Данила Олександр Золотухін розповів Суспільному, що в серпні 2017 року син вступив до Одеської військової академії на факультет десантно-штурмових військ. У 2021 році Данило закінчив академію у званні лейтенанта. Для проходження військової служби його направили до 95-ї десантно-штурмової бригади, де призначили командиром.

«Я пройшов службу офіцера від початку до кінця, а він лише починав. Данило закінчив академію і був одним із небагатьох, хто отримав сертифікат інструктора повітрянодесантної підготовки. Такі люди мають великий досвід і можуть навчати інших. Коли він вступив до Одеської академії, то вже через три місяці став командиром відділення, а ще через три місяці його призначили командиром групи. За колишньою термінологією — це заступник командира взводу. Це дуже високі показники. Він справлявся, старші допомагали йому. Він завжди був за справедливість», — розказав Олександр.

Зі слів Олександра Золотухіна, повномасштабне вторгнення Данило зустрів на Донеччині під час несення військової служби. Згодом його бригаду перевели на Харківський напрямок. 26 березня 2022 року під час оборонного бою на Харківщині Данило, ризикуючи власним життям, вивів побратимів з оточення.

«Командир батальйону з групою військових не зміг вийти до своїх — їх відрізали від основних сил. Він постійно передавав командиру Данилової роти прохання надати групу, яка допомогла б їм вийти. Данило знав, як це зробити. Не знаю чому, але казали, що лише він знав шлях. Чи то з третьої, чи то з четвертої спроби Данило залишив частину групи в укритті, а невелика група все ж прорвалася до командира батальйону. Спочатку Данило біг разом із ним наприкінці колони, потім командир побіг далі, а син залишився позаду. Усі вийшли, а його немає. Кричали, гукали, навіть вилазили на дерева. Це було вже близько 17:00, сутеніло, адже ще був березень. Командир роти сказав, що мертвим Данила ніхто не бачив. Чи зміг би я зробити те, що зробив він, — свідомо піти на загибель? Не знаю, для мене це питання відкрите. А він зміг», — сказав батько Данила.

Олександр розповів, що спочатку встановити особу Данила не вдалося. Понад десять місяців рідні та близькі сподівалися, що він живий і перебуває в полоні.

«Командир роти Данила сказав, що мертвим його ніхто не бачив. Бачили, як він біг, а потім десь зник. Запитували командира батальйону: "Де Даня?", а він відповідав, що не знає. І лише через багато місяців його знайшли», — розповів Олександр Золотухін.

«Коли ми дізналися, що його немає, що він загинув, мені здається, як і будь-яким батькам, мені перехопило подих. Мені було дуже важко дихати», — сказала Наталія Золотухіна.

За словами сестри Данила Дар'ї Шавурської, 10 листопада 2022 року його поховали в Дніпрі як невідомого захисника України. У лютому 2023 року після ДНК-експертизи Данила Золотухіна перепоховали в Житомирі.

«Ми дуже довго й активно його шукали. Це страшна ситуація, тому що розумієш: потрібно відключити емоції й увімкнути холодний розум, але зробити це дуже складно. 13 лютого він знайшов спокій удома, повернувся додому. Ми пройшли важкий шлях, але я впевнена, що йому було набагато важче», — сказала Дар'я.

У травні 2025 року на фасаді житомирського ліцею № 21, де навчався Данило, встановили меморіальну дошку на його честь. У жовтні того ж року в Житомирі відбувся відкритий чемпіонат з тхеквондо, присвячений пам'яті загиблого військовослужбовця та спортсмена. Сестра Дар'я розповіла, що нині родина працює над тим, щоб турнір імені її брата проводили щороку.

«На турнір, який організували минулого року, приїхала рекордна кількість дітей з усієї України. Такого ще не було. Ми багато говорили про організацію та підготовку з тренером Данила Олександром Дротенком. Він теж дуже хоче, щоб цей турнір став щорічним, і ми наполягаємо на цьому. Сподіваюся, що безпекова ситуація в країні це дозволить. Данило не забутий, і ми робимо все, щоб зберігати пам'ять про нього та примножувати її», — розказала Дар'я Шавурська.

Данила Золотухіна посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та нагрудним знаком Національного олімпійського комітету України «Янголам спорту присвячується».

Житомирські