Немирівська ГЕС на Ужі — закинута гідростанція зі штучним водоспадом

24 жовтня 2026 р. 23:55

24 жовтня 2026 р. 23:55

Поліська річка Уж гранітна, порожиста і напрочуд красива. Але одне з найфотогенічніших місць на ній створила не природа, а люди. Біля села Немирівка, за кілька кілометрів нижче Коростеня , річку на всю ширину перегороджує стара бетонна гребля: вода з неї зривається бурхливим білим водоспадом, а поруч стоїть покинута будівля станції. Місцеві й туристи називають її Немирівською ГЕС , а в каталогах пам’яток вона записана як водяний млин-електростанція.

Що це за споруда

Це недіюча гідроспоруда: бетонна гребля, що утворює невелике водосховище, і двоповерхова будівля станції на березі. На знімку з дрона, зробленому у березні 2021 року, добре видно, як Уж розливається плесом за греблею, а нижче вода вирує між камінням. У російськомовній Вікіпедії її підписано як «греблю недіючої ГЕС на річці Уж у селі Немирівка».

Коли саме її збудували і скільки електроенергії вона давала, документальних даних знайти не вдалося. Відомо загальне тло: наприкінці 1940-х — у першій половині 1950-х в Україні працювало понад 950 малих ГЕС, які електрифікували села. Із середини 1960-х, коли з’явилося централізоване енергопостачання, такі станції майже перестали будувати, а більшість згодом покинули. Немирівська — одна з тих, що лишилися стояти пам’ятником цій епосі.

Споруда внесена до списку водяних млинів Житомирщини фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», але офіційного охоронного статусу не має.

Перша перешкода для водників

Для байдарочників Немирівка — добре відома точка. Туристичний клуб «Шатун», що пройшов Ужем від Коростеня до Народичів (70 км і шість обносів), записав у звіті: у селі Немирівка — недіюча гребля ГЕС і перший обнос по правому березу. Нижче, за невеликим водосховищем, стоїть уже діюча мала ГЕС (найімовірніше, Бардівська, відновлена у 2011 році), яку обносять лівим берегом. Водники помічали: у свята станцію вимикають, і рівень води в річці падає, а після запуску піднімається приблизно на 10 сантиметрів. Далі на маршруті — обноси біля Межирічки, Дідковичів, Сарновичів і зруйнованої міні-ГЕС у Розсохівському.

Немирівка чи Барди

У соцмережах цю станцію часто підписують «ГЕС біля Бардів», бо сусіднє село Барди лежить за кілька кілометрів нижче за течією. Насправді гребля — у Немирівці, поряд із Вороневим. Просте правило: якщо на фото покинута бетонна будівля з водоспадом на Ужі одразу за Коростенем — це Немирівка.

Село, де, за переказом, загинув князь Ігор

Немирівка — невелике село (за переписом 2001 року — 231 мешканець), але з гучною славою. На його північній околиці, на правому березі Ужа в урочищі «Ігорівка», височіє курган X століття, відомий як Ігорева могила . Це пам’ятка археології місцевого значення. На кургані стоїть хрест, а поруч — камінь із цитатою з «Повісті минулих літ»: «У рік 945... древляни, вийшовши з города Іскоростеня, вбили Ігоря і дружину його...». Пам’ятний знак тут встановили у 2001 році.

Літопис каже, що могила Ігоря є «у Іскоростеня в Деревській землі й до сьогодні». Історик Василь Татищев на початку XVIII століття писав про «великий пагорб на рівному місці біля річки» поблизу Коростеня. Чи похований князь саме тут — довести неможливо, і це лишається переказом, як і інша версія про перепоховання в сусідньому селі Могильне (нині Поліське). Але стояти біля кургану над Ужем, де, за легендою, сталася одна з найдраматичніших подій Київської Русі, — особливе відчуття.

Відома й народна етимологія назви села — нібито від «не мир», через загибель князя. Самі ж місцеві, за словами журналістів, пояснюють інакше: жителі колись «між собою не могли помиритися».

Поруч із селом є й інші давні пам’ятки: ще один курган X століття за півтора кілометра на північ, стоянка кам’яної доби за 150 метрів від села і неолітичне поселення біля гирла річки Ходаківки.

Вороневе і його кургани

Сусіднє Вороневе, до якого гребля навіть ближче, теж має давню історію. На південно-західній околиці села, біля старого кладовища, збереглася група з трьох курганів X–XI століть, а за 200 метрів від села — стоянка палеоліту й мезоліту. Назва села змінювалася: Воронове, потім Боронове, а сучасну — Вороневе — затвердили в 1960 році. Ґрунти тут містять багато гнейсу і червоного граніту — того самого, що робить береги Ужа такими мальовничими.

Уж і древлянська столиця

Уж — права притока Прип’яті завдовжки 256 км, із них 159 км тече Житомирщиною. Ширина русла — від 5 до 40 метрів; колись річкою сплавляли ліс. Вище за течією стоїть Коростень — давній Іскоростень, столиця древлян. Саме сюди, за літописом, прийшла княгиня Ольга мститися за чоловіка і в 946 році спалила місто. Тож поїздку до Немирівської ГЕС легко поєднати з Коростенем і його Древлянським парком на гранітних берегах Ужа.

Як дістатися

Від центру Коростеня до греблі — близько 7 км по прямій на північний схід. Їхати слід у бік Немирівки й Вороневого; останній відрізок — ґрунтовою дорогою до річки. Водники стартують від мосту біля Коростеня і доходять сюди першого ж дня сплаву.

Координати: Як доїхати .

Детальніше про інші гідроспоруди річки — у матеріалі «Річка Уж і закинуті ГЕС Коростенщини» .

Безпека

• Споруда напівзруйнована: не піднімайтеся на бетонні конструкції над водою.
• Під греблею сильна течія і вири — купатися тут небезпечно.
• Водникам — рятувальні жилети обов’язково; обносьте греблю правим берегом, не пробуйте пройти її на воді.
• Найкращий час — квітень–травень, коли вода висока і водоспад найпотужніший.

Фото: Oleksandr Malyon, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0.

Житомирські