«Прибираю, поки ноги носять»: 83-річний Михайло Возний із Малина працює двірником

25 жовтня 2026 р. 18:12

25 жовтня 2026 р. 18:12

83-річний Михайло Возний чотири роки працює двірником у Малинському центрі культури і дозвілля на Житомирщині. Його робочий день починається близько сьомої ранку й завершується, коли чоловік прибере територію. Він виходить на роботу у вихідні та навіть під час відпустки. Не лише прибирає, а й садить та доглядає за квітами. Раніше Михайло Возний понад 30 років пропрацював водієм у пожежній частині. Нині в пенсійному віці чоловік продовжує працювати, бо каже, що потребує руху і грошей.

Щодня близько сьомої ранку 83-річний Михайло Возний приходить до Малинського центру культури і дозвілля, де працює двірником уже чотири роки. Чоловік розповів Суспільному, що для нього важливо, аби територія біля будинку культури була чистою ще до приходу відвідувачів.

«Як прибираєш, приємно, коли чисто в центрі, біля будинку культури. Треба, щоб було культурно, а перед будинком культури — чистота і порядок. Щоб люди прийшли на роботу, а вже було чисто. Я прийшов рано, позамітав. Люди прийшли, бачать, що порядок, та й усе. Через це я так рано приходжу», — розповів Михайло Возний.

Робочий день Михайла Возного завершується тоді, коли він прибере все сміття на території. Чоловік сказав, що за власним бажанням виходить на роботу у вихідні та навіть під час відпустки.

«Навіть Василівна каже: "Чого ви тут? Уже темно. Ідіть додому". Ні, я закінчу, а там піду. І все», — розповів двірник.

За його словами, він не хоче залишати територію неприбраною, навіть якщо має вихідний.

«Директорка каже, що у мене вихідний, але я все одно йду на роботу. За вихідні ж намете, насмітиться — то я й прибираю. Навіть коли йду у відпустку, все одно приходжу працювати. Отак і роблю», — розповів Михайло Возний.

Восени в Михайла Возного більшає роботи, адже доводиться прибирати опале листя .

«Бачите, як листя летить. Не можу загребти так, щоб його зовсім не було. На плитці добре ще мететься, а на асфальті, поки листя не висохне, я його не замету», — розповів двірник.

Найскладніше працювати взимку, каже Михайло Возний.

«Якщо снігу багато, то я вже не зможу так відкидати. Тільки розчищу доріжку, щоб люди пройшли, і все», — сказав чоловік.

Окрім прибирання, Михайло Возний доглядає за квітами. Він розповів, що садив їх біля кожної установи, де раніше працював. Квіти посадив і біля Малинського центру культури і дозвілля.

«Де клумба, де земля, там і садив. Біля будинку культури побачив невеликий шматок землі, скопав, загріб і посадив. Півники там позаду є — навесні цвітуть, і чорнобривці», — розповів Михайло Возний.

Михайло Возний родом із села Вишів Малинської громади. За його словами, він має 60 років трудового стажу. Після школи вивчився на тракториста-комбайнера, а згодом закінчив водійські курси. Працював у закладах культури та водієм у різних установах. Найбільше — близько 31 року — пропрацював водієм у пожежній частині.

«Ну, самі знаєте, які пожежники пожежі гасили. І ліси, і поїзди, і що хочеш. І взимку, і в заметіль, у тридцятиградусний мороз», — згадує Михайло Возний.

Рідні радять чоловіку залишити роботу, однак він каже, що хоче працювати, поки дозволяє здоров'я.

«Вдома кажуть, що кидай, але я хочу попрацювати, поки ноги носять. Тому що і гроші треба, і рух треба», — сказав Михайло Возний.

Заступниця директора Центру культури і дозвілля Марія Насіканова розповіла, що Михайло Возний є відповідальним працівником.

«На початку його трудова діяльність була пов'язана з культурою. І зараз, у 83 роки, він знову в нас працює. Настільки відповідально ставиться до роботи, що жодного разу ми не мали до нього зауважень чи претензій. Навпаки, завжди ставимо його за приклад. Він шукає кожен клаптик землі, де можна посадити квіточку, щоб прикрасити територію. Попри свій вік, уже о шостій-сьомій ранку він на роботі, а буває, що й о восьмій вечора знову прибігає. Таку людину на цю посаду, з таким відповідальним ставленням до роботи, важко знайти. Ми йому дуже вдячні», — розповіла Марія Насіканова.

«У наш час дуже мало таких людей. Дуже дякуємо, що він є. Працюємо біля нього уже не перший рік, бачимо його працю, його старання. На свіжому повітрі добре працюється», — сказали місцеві жительки Віта й Ірина.

Житомирські