«Бовсунівським бабусям» — 20 років: як колектив зберігає автентичні пісні Житомирського Полісся

26 жовтня 2026 р. 12:27

26 жовтня 2026 р. 12:27

У жовтні 2026 року народному аматорському фольклорному колективу «Бовсунівські бабусі» виповнюється 20 років. Його створили у 2006 році під час дослідження поліських обрядових пісень. Керівниця колективу Марія Карповець розповіла, що стало поштовхом до його створення, хто увійшов до першого складу та хто продовжує співати нині. Як за два десятиліття колектив став відомим завдяки збереженню автентичного співу й традицій Житомирського Полісся — у сюжеті кореспондентів Суспільного.

86-річна Марія Невмержицька — одна з учасниць народного аматорського фольклорного колективу «Бовсунівські бабусі». В ансамблі вона співає від часу його створення — уже 20 років. Жінка розповіла Суспільному, що співала з дитинства, тому, коли вчителька Бовсунівської школи Марія Карповець запропонувала їй долучитися до новоствореного колективу, погодилася одразу.

За словами Марії Невмержицької, завдяки ансамблю вона та її подруги змогли побувати в різних містах України.

«От понаучувалися ми співати. Поїхали то в одну, то в іншу сторону. То в Коростень на деруни — нам нормально було. Ще далі поїхали — на Житомир! Будемо їздити і співати. Були і в Звягелі, і у Вінниці, і в Києві. Усі ми побачили більше України, і нам веселіше стало, і радісніше», — розповіла Марія Невмержицька.

Керівниця колективу Марія Карповець розповіла, що ансамбль створили в жовтні 2006 року під час роботи над науковим дослідженням поліських обрядових пісень. Вона була науковою керівницею роботи своєї доньки. Щоб зібрати матеріал, Марія Карповець ходила по селу до кожної місцевої літньої жінки, слухала їхні розповіді та записувала старовинні обрядові пісні, які ті перейняли від своїх матерів.

«Я вже розуміла, що ці жінки, які вже стали бабусями і колись співали ці пісні, можуть відійти у вічність і забрати їх із собою. Було страшно навіть подумати, що ніхто більше не згадає цих пісень. Уперше ми зібралися разом у нашій школі, щоб зняти інсценізацію «Бовсунівського весілля», — розповіла Марія Карповець.

Відтоді, за словами Марії Карповець, жінки почали співати разом, а згодом сформувався фольклорний колектив «Бовсунівські бабусі».

«Перший склад колективу "Бовсунівські бабусі" — це просто золотий склад. У ньому співала моя мама, Марія Іполитівна Бовсуновська, Галина Іванівна Шуба та Надія Миколаївна Міщенко. Цих трьох бабусь уже немає з нами. А ще, слава Богу, є Марія Петрівна Невмержицька, яка дуже гарно співає. Вона весела, креативна, уміє добре пекти млинці в печі. І ще, слава Богу, жива Надія Володимирівна Шваб, їй 96 років», — розповіла Суспільному 15 жовтня Марія Карповець.

16 жовтня 2026 року керівниця колективу повідомила про смерть Надії Шваб.

Творчий шлях більшості учасниць «Бовсунівських бабусь» на великій сцені розпочався, коли їм уже було понад 70 років. Колектив став відомим за межами України завдяки збереженню унікальної манери автентичного співу Житомирського Полісся.

Особливість виступів ансамблю — поєднання старовинних пісень із демонстрацією традиційних ремесел. Під час співу жінки прядуть на коловоротках і веретені, микають мички та змотують пряжу.

Марія Карповець розповіла, що колектив брав участь у багатьох конкурсах і фестивалях та здобув Гран-прі фольклорного конкурсу в Греції. Про «Бовсунівських бабусь» знімали телевізійні сюжети й документальний фільм, а також писали статті. Документальна стрічка «Бовсунівські бабусі» стала переможцем Євразійського кінофестивалю в Лондоні.

У 2016 році колективу присвоїли звання «народний аматорський».

Нині в оновленому складі «Бовсунівських бабусь» — шість учасниць. Усі вони співають з дитинства та люблять українські автентичні пісні.

Наймолодша учасниця колективу — 63-річна Світлана Невмержицька. В ансамблі вона співає понад п'ять років. Жінка розповіла, що любить виступати й подорожувати разом з іншими учасницями.

«Мені дуже подобається. Я люблю їздити, співати. Марія Олександрівна скрізь нас запрошує. Мені подобається українська пісня і всюди їздити», — сказала Світлана Невмержицька.

67-річна Ольга Атаманчук приєдналася до колективу три роки тому. За її словами, на запрошення стати учасницею ансамблю вона погодилася з радістю.

«З цими піснями я і живу, і продовжую своє життя. Мені весело, мені цікаво. Ми постійно кудись їздимо. Уже старість наближається, і хочеться десь побути з людьми, побачити людей і щоб нас люди побачили», — розповіла учасниця колективу Ольга Атаманчук.

76-річна Лідія Драпаковська співає в «Бовсунівських бабусях» понад рік. Жінка розповіла, що за цей час учасниці стали подругами, яким можна довіряти.

«Ми так здружилися вже. Наче ми якась рідня. Якщо я не подзвоню чи Марія Олександрівна не подзвонить, то мені чогось не вистачає. Ну, якось треба жити, хоча йде війна. Пропагуємо наші українські пісні, наші обряди», — говорить Лідія Драпаковська.

67-річна Валентина Бовсуновська співає в колективі понад п'ять років. Жінка розповіла, що виступи та схвальні відгуки глядачів надихають її залишатися активною.

«Дуже приємно, коли ми десь виступимо, і є багато гарних відгуків. Це надихає не занепадати духом і не піддаватися старості. Зайвий раз потрібно вмитися, руки помити. Знаєте, це ж село. Губки підфарбувати, очі, щічки, щоб були рожеві. Щоб вигляд був сценічний», — сказала Валентина Бовсуновська.

Марія Карповець розповіла, що репертуар колективу час від часу поповнюється автентичними піснями. А сценічними костюмами учасниць став їхній дівочий одяг, який жінки зберігали протягом багатьох років.

«Передалися пісні, манера виконання, автентика та старовинний одяг. Сорочки, які вони самі вишивали, носили, коли були ще дівчатами. Вишивали фартухи, носили спідниці. І коли подорослішали, складали цей одяг до скринь, де він і лежав. А коли "Бовсунівські бабусі" стали колективом і потрібно було вдягатися на виступи, вони почали використовувати свій автентичний одяг. Зараз цей одяг передається новому поколінню учасниць колективу», — розповіла Марія Карповець.

Репетиції «Бовсунівські бабусі» проводять у домі-музеї «Бабусина хата». Після репетицій жінки збираються на спільну вечерю, а страви готують у печі.

Житомирські