Житомир попрощався із Захисником Сергієм Янчевським

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Житомир попрощався із Захисником Сергієм Янчевським

26 жовтня 2026 р. 16:30

26 жовтня 2026 р. 16:30

Про втрату в громаді повідомила міська рада.

ЯНЧЕВСЬКИЙ СЕРГІЙ РОМАНОВИЧ

17.02.1983 — 19.10.2026 рр.

Сергій народився 17 лютого 1983 року в селі Добропілля на Херсонщині. Він зростав у люблячій родині, де змалечку вчився поважати працю, цінувати рідних і відповідати за тих, хто поруч.

Згодом родина переїхала до села Суховоля на Житомирщині. Тут Сергій навчався до дев’ятого класу, а згодом продовжив здобувати освіту в Усолусівській загальноосвітній школі.

Після закінчення школи вступив до будівельного коледжу Житомирського національного агроекологічного університету, який нині є Відокремленим структурним підрозділом «Фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну» Поліського національного університету. Тут він здобув фах техніка-будівельника, якому присвятив усе своє трудове життя.

Сергій був справжнім майстром своєї справи. Усе, за що брався, виконував сумлінно й бездоганно. Мав золоті руки, умів працювати з різними матеріалами, знаходив рішення у найскладніших ситуаціях. Умів господарювати, працювати на землі, допомагав батькам і ніколи не цурався важкої праці.

Для своїх рідних він був люблячим і турботливим сином, надійним братом для трьох сестер, людиною, на яку завжди можна було покластися.

У 2010 році Сергій створив власну сім’ю, а в 2013-му став батьком прекрасної донечки. Відтоді родина стала для нього найбільшою цінністю, джерелом сили та сенсом життя. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, прагнув огорнути найдорожчих теплом, захистити від усіх негараздів і зробити їхнє життя щасливим.

Удома Сергій усе любив робити власноруч. Ремонтував, майстрував, облаштовував сімейне гніздечко, вкладаючи в нього свою працю та душу. Захоплювався полюванням і риболовлею, цінував прості радощі життя, час, проведений із близькими.

Він мріяв разом із донечкою побувати в Карпатах, подорожувати рідною Україною, відкрити для неї красу світу. Хотів бачити, як вона дорослішає, здійснює свої мрії, радіє життю. Хотів бути поруч, підтримувати її, оберігати і вести за руку в майбутнє.

Та війна жорстоко зламала його мрії...

Із перших місяців повномасштабного вторгнення рф Сергій став на захист України у складі одного з підрозділів Збройних Сил України. Виконував військовий обов’язок у Новомихайлівці, Білогорівці та інших гарячих точках, де щодня доводилося зустрічатися з небезпекою та випробуваннями війни...

Із червня 2025 року за станом здоров’я Сергія перевели для подальшого проходження служби до ремонтно-відновлювального полку.

19 жовтня 2026 року життя Сергія Романовича обірвалося. Смерть вирвала його з лав Захисників України, залишивши невимовний біль у серцях усіх, хто його знав і любив...

У глибокій скорботі дружина, донька, мати, сестри, друзі та бойові побратими...

Вічна шана, вдячність і слава Воїну-Захиснику України!