Два гранітні стовпчики на Фещенка-Чопівського нагадали Житомиру про старі конов’язі

26 жовтня 2026 р. 19:35

26 жовтня 2026 р. 19:35

На вулиці Фещенка-Чопівського в Житомирі досі стоять два невеликі гранітні стовпчики, що нагадують про часи, коли містом їздили кінні екіпажі. Світлини цих каменів з’явилися у Facebook і викликали цікаву розмову: одні житомиряни називають їх конов’язями, інші припускають, що вони захищали будівлі від коліс возів.

На фотографіях — низенькі кам’яні циліндри із заокругленими верхівками. Один стоїть біля старого дерева, серед опалого листя. На ньому немає таблички чи напису. Зате в коментарях знайшлися люди, які знають ці стовпчики багато років.

Питання “що це?” задав Юрій Болобан .

Валерій Скоріков пояснив, що на вулиці Фещенка-Чопівського збереглися дві старі конов’язі — стовпи, до яких колись прив’язували коней. Він опублікував фотографії обох каменів.

За його спогадами, подібні стовпчики раніше стояли й навпроти кінотеатру «Україна», але згодом зникли.

Навіщо коням були потрібні кам’яні стовпчики

Конов’язь — звичайна річ із повсякденного життя міста до появи автомобілів. Господар приїжджав верхи або кінним екіпажем, прив’язував коня до міцного стовпа і йшов у своїх справах. Такі пристосування встановлювали біля будинків та громадських місць.

Конов’язі виготовляли з дерева, металу й каменю. Деякі мали спеціальні кільця для повода, інші — обідки або виступи на самому стовпі.

У Музейному фонді України зберігається гранітна конов’язь XIX століття . Її опис напрочуд цікавий: це тесаний кам’яний стовп із заокругленою верхівкою та обідком. Нижню частину конструкції вкопували в землю приблизно на 70 сантиметрів, щоб кінь не міг вирвати стовп.

Музей має й окремий верхній фрагмент гранітної конов’язі XIX століття . Отже, кам’яні стовпи справді використовували для прив’язування коней, а металеве кільце було не єдиним можливим елементом такої конструкції.

А може, це захист від коліс?

У коментарях Юрій Болобан висловив іншу думку. Його збентежила форма стовпчиків: мотузка могла б зісковзувати з округлої поверхні.

«Мені здається, що це якийсь захист від коліс екіпажів і возів», — написав він.

І така версія має історичне підґрунтя. У старих європейських містах справді встановлювали масивні кам’яні відбійники. Вони захищали кути будинків, ворота та вузькі в’їзди від коліс кінних возів і карет. Коли екіпаж повертав надто близько до стіни, колесо натикалося на камінь, а не на фасад.

Такі відбійники можна побачити й сьогодні на історичних вулицях Праги та Львова. За формою вони інколи дуже схожі на конов’язі, хоча виконували інше завдання.

Ще одна учасниця обговорення, Любов Опанасюк , згадала, що подібні стовпчики колись стояли біля заможних міських будинків. За її словами, до них прив’язували коней, коли гості приїжджали в екіпажах.

Про той Житомир, де кінний екіпаж був звичайним транспортом, нагадують і картини старого міста художника Юрія Дубініна .

Обидва різновиди кам’яних стовпчиків — конов’язі та захисні відбійники — належать до вуличного побуту минулих століть. Житомиряни, які пам’ятають стовпи на Фещенка-Чопівського, називають їх конов’язями.

А два гранітні стовпчики й тепер можна побачити на вулиці Фещенка-Чопівського.

Житомирські