Радіодиктант об'єднав житомирян: серед учасниць — містянка, яка не пропускає його з 2014 року

27 жовтня 2026 р. 14:47

27 жовтня 2026 р. 14:47

« І в тому році світла не було, і в цьому році в таких умовах писали, але все рівно пишемо! Нас не здолать. Все одно будемо писати. Хай не думають: нема світла, ще чогось, але ми будемо писати, будемо разом, і обов'язково все буде добре! »

Цими щирими й упертими словами житомирянка Таїсія коментує завершення щорічного Радіодиктанту національної єдності, який писала у міській бібліотеці імені Василя Земляка. Вона — постійна читачка книгозбірні, учасниця танцювального ансамблю «Ретро» та хору, а також людина, для якої це дійство вже давно стало особистою історією. Пані Таїсія пише радіодиктанти ще з 2014 року — уже дванадцятий рік поспіль.

Перед початком етеру жінка показувала свій особливий зошит:

« У мене навіть є один, олівцем написаний, але я його дома залишила. Я писала на дачі, не було ручки, я писала олівцем на листочках. Так що є ще й на листочку. А потім я думаю: ні, нехай буде в мене в зошиті. І я вже зошит весь списала і от перейшла на другий зошит.. .»

Уже після диктанту пані Таїсія ділиться враженнями від почутого тексту:

« Текст чудовий, такий він зворушливий і такий... він більш молодіжний, він такий, як вам сказати, це про любов. Про наше таке сьогодення, тому що зараз багато молодих людей на війні, і дійсно треба говорити про любов. Оце любов, любов — це все. І я дуже вдячна Артуру і Даші — вони чудово читали. Навіть не порівняти з такими метрами, які були в нас — і актори читали, і письменники, а вона читала чудово. Я пишу з 14-го року диктанти, різні були, ну цей такий — про любов ».

27 жовтня 2026 року Радіодиктант національної єдності вкотре зібрав українців по всьому світу, і Житомир традиційно долучився до цієї події. Попри відсутність електроенергії, у бібліотеці імені Василя Земляка за столами поруч сиділи бібліотекарі, учасники колективу «Ретро», відвідувачі курсів та самої книгозбірні.

Цьогорічний диктант мав особливу атмосферу: текст військовго та письменника Артура Дроня звучав у виконанні вчителя української мови Артура Пройдакова та громадської діячки Даші Астаф’євої. До того ж, трансляція супроводжувалася благодійним збором «Дронопад» на підтримку захисників неба від фонду «Повернись живим».

Про неперервність цієї традиції розповіла методистка міських публічних бібліотек Житомира Олена Колесник:

« Бібліотека щорічно долучається до цього диктанту. В минулому році ми об'єднали два покоління — старше покоління і дітей, писали всі разом, разом з дітками. В позаминулому році писали в укритті, ввели в дію, тому теж в будь-яких умовах стараємось долучатись, бо насправді це важливо і потрібно — не втрачати свої навички, все надолужувати і працювати далі. Це об'єднує людей, тому що українська мова — це наше все, і ми повинні долучатися до таких акцій, щоби бути грамотними, формувати ось цю мовну культуру, вивчати її. Тим паче в сьогоднішній такий складний час ».

Своїми враженнями поділилася ще одна житомирянка, яка писала диктант — Наталія:

« Для мене це свято, тому що перевірити себе в українській мові, яку зараз треба підтримувати, яку зараз треба плекати... Бажано, щоб в цьому диктанті приймали участь багато людей, значно більше. Тому що от ми тільки що після занять англійської мови, нас від групи залишилась четверта частина. Мені боляче, що англійську вивчають, а українську — ні. Якось треба мову підтримувати, вона дуже чудова. Те, що я колись писала диктанти, це не аргумент, тому що мова оновлюється, мова розвивається, мова дістає із своїх скарбниць слова, які заборонялось навіть використовувати, і які дуже чудові слова. І час від часу треба навчатись, шукати, збагачуватись самому і нести це людям. Були такі, знаєте, заморочки щодо того, разом писати чи окремо. Але дуже гарно читали диктори текст: все було виразно, все вимовлялося, робились паузи, повторювалось... Я сумніваюсь щодо розділових знаків, ну, наприклад, тире і двокрапка. А решту я вважаю, що я написала все правильно, тому що я всі ці слова в житті вживаю ».

Житомирські