«Вони творили українське культурне середовище»: краєзнавець про мультиплікаторів, пов’язаних з Житомирщиною

28 жовтня 2026 р. 13:05

28 жовтня 2026 р. 13:05

28 жовтня щороку відзначається Міжнародний день анімації День встановлений у 2002 році Міжнародною асоціацією анімаційного кіно ASIFA. 28 жовтня 1892 року в Парижі художник і винахідник Еміль Рено вперше продемонстрував свій «оптичний театр» і показав анімаційний рух — це сталося раніше за офіційне народження кінематографа. . В Житомирі понад 100 років тому народився один із творців першого українського мультфільму «Солом'яний бичок».

Про це, а також про те, скільки загалом мультиплікаторів пов'язані із Житомирщиною і як сьогодні люди сприймають мультфільми сторічної давнини — в розмові із редакторкою Українського радіо Житомир Наталією Кулініч розповів житомирський краєзнавець Геннадій Махорін.

Як давно ви зацікавилися цією темою?

Взагалі я цікавлюся біографіями видатних людей з різних сфер діяльності та очолюю Центр історико-демографічних досліджень та біографістики. І для мене передусім важливі люди — не будинок, а той, хто там жив, як він себе проявив у житті, завдяки чому став видатним. І, звичайно, серед цієї плеяди видатних людей значну частину становлять мультиплікатори. Житомир та житомиряни, можна сказати, стояли у витоків нашої вітчизняної мультиплікації.

Уже кілька разів я проводив екскурсію під назвою «Житомиряни в історії вітчизняної мультиплікації» з демонстрацією мультфільмів, авторами яких були люди, пов'язані з Житомиром.

Наскільки багато українських мультиплікаторів пов'язані з Житомиром

Я назвав би шість прізвищ.

Зокрема, Семен Гуєцький — художник-мультиплікатор, автор найдавніших збережених українських мультфільмів, перших мальованих мультфільмів, які збереглися. До речі, українські мультфільми були одні з перших в колишніх республіках СРСР. Це стрічки під назвами «Тук-тук і його товариш Жук», «Мурзилка в Африці» та інші. Ці мультфільми були створені наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років, коли анімація саме почала розвиватися. Сьогодні вони збираються у фондах кіностудії Довженка. І я думаю, сподіваюся, що обстріли їх не пошкодили.

Семен Гуєцький — це людина, яка саме була зачинателем мультиплікації мальованих мультфільмів. До цього був В'ячеслав Левандовський, який зробив мультфільм про солом'яного бичка. Але це мультфільм, зроблений із рухомих паперових фігурок. І, на жаль, він втрачений і збереглося лише кілька кадрів цього мультфільму, про яких ми знаємо. А далі вже пішли мальовані мультфільми, авторами яких був Семен Гуєцький. Вони збереглися, і можна навіть подивитися їх у мережі Інтернет.

І. до речі, нащадок, правнучатий племінник Семена Гуєцького живе зараз теж у Житомирі — це Олександр Жегунов, художник. І зараз в нашому Житомирському обласному краєзнавчому музеї проходить виставка картин кількох поколінь цього роду Гуєцьких-Жегунових.

Далі житомирянин Дмитро Бабиченко , який працював в Москві на Союзмультфільмі. Він зробив в 1937 році перший кольоровий мультфільм, який називається «Солодкий пиріг». Це мультфільм, правда, на відміну від інших, про які я розповідаю, озвучений російською мовою, але він цікавий тим, що це є наслідування стилістики відомої американської кіностудії Уолта Діснея. І там, дійсно, і музика, і зображення героїв, все нагадує уолтівську стилістику. Але це цілком самодостатній авторський твір, автором якого був наш житомирянин Дмитро Бабиченко.

Далі такою вагомою постаттю був у нашій мультиплікації вже у другій половині ХХ століття Генріх Уманський . Хоча він народився в Києві, але його батько Моріс, художник театру і кіно, народився в Житомирі і його рід теж родом з Житомира — вони були заядлими театралами, любителями мистецтва. І я думаю, що невипадково Генріх теж став людиною мистецтва у сфері мультиплікації. Він став автором багатьох мультфільмів, відомих нам:  «Капітошка», «Як козаки куліш варили» — перший мультфільм з серії про козаків, який отримав, до речі, Шевченківську премію. І також «Як жінки чоловіків продавали» і багато-багато інших.

А поряд з ним працював ще один відомий чоловік, міцно пов'язаний з Житомиром, це Борис Храневич . Його далекий предок Феодот Храневич був настоятелем Михайлівської церкви в Житомирі. І його правнучатий племінник Борис Храневич поряд з Генріхом Уманським працював над мультфільмами «Капітошка», «Повертайся, Капітошко», «Дощику, дощику, сильніше». І також він створив поряд з видатним мультиплікатором продовжену серію про козаків: «Як козаки олімпійцями стали», «Пригоди козака Енея», «Як козаки кулі варили», «Микита Кожум'яка», «Пригоди перця». До речі, це перший мультфільм на кіностудії «Київнаукфільм», призначений більшою мірою для дорослої аудиторії. Для дорослих також створено мультфільм «Золоте яєчко». Такий дуже вагомий спадок залишив житомирянин Борис Храневич.

І вже ближче до нашого часу можна назвати такі неординарі постати, як Раїса Недашківська і Роберт Вікерс . Раїса Недашківська народилася на Житомирщині, а Роберт Вікерс служив в нашому Житомирському драматичному театрі. І ось вони разом були авторами сценарію мультфільму «Справа доручається детективу Тедді», який вийшов у 1976 році і де головним героєм є ведмежа-детектив Тедді. Дуже гарний мультфільм, озвучений українською мовою.

А Роберт Вікерс відомий тим, що він писав сценарії для багатьох популярних передач, які колись любили наші глядачі 1970-х, 80-х років, зокрема, для телевізійної музично-розважальної телепередачі «Голубий вогник» і для телевізійної гумористичної гри КВН.

Якщо підсумовувати сказане, то всі ці видатні постаті, про яких я розповів і які пов'язані із Житомиром, працювали у Києві, окрім Дмитра Бабиченка, який працював у Москві. За радянський часів мультфільми, які вони створювали, виходили українською мовою. Тобто, ми можемо сказати, що ці люди творили українське культурне середовище в широкому розумінні. І, зокрема, українські мультфільми, які виховували українського глядача. І це, звичайно, дуже добре, тому що в той час русифікації непросто було творити українською мовою.

Як сьогодні люди сприймають мультфільми сторічної давнини?

Екскурсія про житомирян, які творили мультфільми в різний час, дуже цікавить маленьких дітей, з молодшого шкільного і з середнього шкільного віку. Я проводив цю екскурсію і у стінах кінотеатру імені Івана Франка, і у стінах нашого Дому української культури, і у стінах бібліотек — там, де можна було продемонструвати мультфільми. А перед цим я проводив екскурсію тими місцями, які пов'язані з цими нашими славетними земляками, де жили вони, де жили їхні предки.

А збереглися ці місця?

Так, збереглися, звичайно. На вулиці Косенка ми знаємо будівлю лазні, власниками якої були брати Уманські. Залишився кінотеатр імені Івана Франка, один з найстаріших діючих кінотеатрів міста, який теж пов'язаний із нашою мультиплікацією. Тут демонстрували мультфільми, про які я розповідав. У Кмитівському художньому музеї є кілька картин — роботи Семена Гуєцького. І у фондах Житомирського обласного краєзнавчого музею теж є кілька картин Семена Гуєцького. Він також був дуже майстерний у портретному живописі. І хоча йому забороняли малювати і писати портрети євреїв, він все одно писав, але підписував свої картини, наприклад як «Портрет літнього чоловіка» і так обходив заборони. Але таким чином він зафіксував, як виглядали його близькі, знайомі. Для нас це дуже важливо, бо це — портрети житомирян.

Раніше Суспільне розповідало про те, що в Житомирі студентів навчають мистецтву кінематографії і анімації — в рамках підготовки спеціалістів аудіо-візуального мистецтва та виробництва в фаховому коледжі культури і мистецтв імені Огієнка. Зокрема, кореспонденти Суспільного побували на одному із занять і побачили процес створення мультфільму.

В 2017 році колектив коледжу долучився до відтворення солом'яного бичка — персонажу першого українського мультику в рамках ініціативи «90 років української анімації». Серед авторів з різних куточків України житомиряни створили свого анімаційного бичка, який увійшов до загального відео .

Житомирські