У Житомирі колись було підприємство для незрячих. Що з ним сталося і де сьогодні ці люди?

28 жовтня 2026 р. 19:28

28 жовтня 2026 р. 19:28

Старші житомиряни добре пам’ятають цей невеликий район між Ольжича, Старовільською та колишньою вулицею 8 Березня. Тут працювало підприємство Українського товариства сліпих, поруч жили його працівники, а навіть міська інфраструктура була частково пристосована до людей, які не бачать або бачать погано. Минуло багато років. Підприємство формально нікуди не зникло. Але виникає інше питання: скільки людей із порушеннями зору воно реально забезпечує роботою сьогодні?

Йдеться про Житомирське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих — УВП УТОС. Воно й нині зареєстроване за адресою вул. Трипільська, 13 . Це та сама колишня вулиця 8 Березня: після перейменування змінилася назва адреси, а не місце розташування підприємства.

За актуальними даними реєстрів , підприємство має статус зареєстрованого, його основний вид діяльності — виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури. У переліку є також виробництво електромонтажних пристроїв, паперової продукції, пакування та низка інших напрямків.

23 працівники — але хто вони?

Найцікавіше починається у фінансовій звітності. За останніми доступними даними за 2025 рік на Житомирському УВП УТОС працювали 23 людини . У 2021 році їх було 29, у 2022 та 2023 роках — по 26, у 2024-му — 25.

Тобто навіть за останні кілька років загальна чисельність персоналу скоротилася. Підприємство у 2025 році отримало 2,297 млн грн доходу і завершило рік зі збитком у 145 тис. грн.

Але відкриті реєстри не дають відповіді на головне питання: скільки із цих 23 працівників мають інвалідність по зору? Які саме виробничі операції вони виконують? Скільки тут залишилося спеціально облаштованих робочих місць? Чи приймає підприємство нових працівників із порушеннями зору?

У 2025 році на Житомирщині працевлаштували майже 700 людей з інвалідністю

Майже 2750 жителів області з інвалідністю зверталися до служби зайнятості, а 695 вдалося працевлаштувати.

Це питання особливо важливе, бо людей із порушеннями зору в Житомирі не стало менше лише тому, що змінилася економіка. У міській громаді нараховували понад 500 людей із порушеннями зору. Житомирська обласна організація УТОС раніше повідомляла приблизно про 400 людей на своєму обліку, серед яких близько 150 мали тотальну незрячість.

Звісно, не всі вони працездатного віку і не кожен потребує роботи саме на спеціалізованому підприємстві. Але публічної статистики, яка показувала б, скільки людей із порушеннями зору у Житомирі сьогодні мають роботу, скільки шукають її та скільки працевлаштовані саме на УВП УТОС, знайти не вдалося.

Колись під потреби незрячих був пристосований цілий квартал

Підприємство було не просто будівлею з цехами. Навколо нього фактично сформувалася інфраструктура для людей із порушеннями зору.

На вулиці Ольжича, 17 розташований гуртожиток УТОС. У судових документах прямо зазначалося, що він призначений для проживання людей з інвалідністю по зору та членів їхніх сімей, які працювали на Житомирському УВП УТОС.

Жителі цього району пам’ятають і продуктовий магазин, який у побуті називали «Сліпецьким» — саме через велику кількість незрячих покупців та працівників підприємства поруч.

Навіть світлофори тут мали особливе значення. Ще у переліках міської інфраструктури понад десять років тому серед переходів зі звуковою сигналізацією називали перехрестя Старовільської та Ольжича, Ольжича та Перемоги, а також Старовільської й тодішньої Якіра . Це було не декоративне «безбар’єрне рішення», а щоденний маршрут людей — від дому до роботи, магазину, транспорту.

У Житомирі жінка з інвалідністю по зору травмувалася через електросамокат

В УТОС нагадували, що незрячі люди орієнтуються за звуком, тростиною та тактильними орієнтирами, а випадкова перешкода на тротуарі може закінчитися травмою.

І цей район досі залишається пов’язаним із людьми з порушеннями зору. У 2025 році мешканці скаржилися на небезпечний тротуар біля переходу Перемоги — Ольжича, яким щодня користуються незрячі. Міська влада тоді пообіцяла відремонтувати його та встановити тактильну плитку.

У 2026 році в Житомирі провели окремий аудит світлофорів з урахуванням потреб людей із порушеннями зору. Після перевірки сформували перелік об’єктів, де звукового супроводу досі немає і його потрібно встановити.

Підприємство є. А соціальна функція?

Сьогодні держава витрачає мільйони гривень на облаштування інклюзивних робочих місць. Лише на Житомирщині за програмою компенсацій роботодавці вже обладнали робочі місця для сотень людей з інвалідністю.

І це правильний напрямок. Але на цьому тлі особливо дивно, що про підприємство, яке десятиліттями створювалося саме для професійної адаптації людей із порушеннями зору, майже немає публічної інформації.

Юридично воно є. Фінансову звітність подає. Працівників має. Поруч досі існує система УТОС, а обласна організація на Трипільській, 5А надає людям із порушеннями зору консультації, соціальну адаптацію, супровід та іншу допомогу.

Але робота — це теж соціальна адаптація. Причому одна з найважливіших.

Тому є конкретні питання, на які Житомиру варто почути конкретні відповіді:

— скільки людей сьогодні реально працюють на Житомирському УВП УТОС;
— скільки з них мають порушення зору;
— які саме роботи вони виконують і яку продукцію зараз виробляє підприємство;
— чи є вільні робочі місця для незрячих та слабозорих людей;
— скільки людей із порушеннями зору у Житомирі зараз шукають роботу;
— чи отримувало підприємство державну або міську підтримку для збереження таких робочих місць;
— чи є у міста окрема програма працевлаштування людей із порушеннями зору;
— чи збережені та справно працюють звукові світлофори на маршрутах навколо УТОС.

Можна перейменувати вулицю 8 Березня на Трипільську, закрити старий магазин, змінити виробництво і перебудувати квартал. Але люди з порушеннями зору від цього не стали зрячими.

І якщо колись місто разом із УТОС створило для них не тільки соціальну допомогу, а цілу систему — робота, житло, маршрут до роботи, можливість самостійно жити — то головне питання сьогодні не в тому, чи збереглася табличка підприємства на Трипільській, 13.

Головне — чи збереглася робота для людей, заради яких це підприємство взагалі існувало.

Житомирські