У 1866 році в Житомирі відкрили бібліотеку, на яку не вистачило державних грошей — допомогли містяни

01 листопада 2026 р. 16:27

01 листопада 2026 р. 16:27

Житомирська бібліотека імені Олега Ольжича починалася зовсім не з великої будівлі на Новому бульварі. У 1866 році для перших читачів відвели флігель губернаторського будинку. На облаштування книгозбірні держава виділила три тисячі рублів, та грошей забракло. Тоді допомогли самі житомиряни. У 2026 році виповнилося 160 років від дня, коли бібліотека вперше відкрилася для відвідувачів.

Її історія почалася ще в часи, коли Житомир був губернським містом Російської імперії. Книжки залишалися дорогим задоволенням, а можливість користуватися великою бібліотекою мали далеко не всі. Місцеві діячі культури та освіти підтримали створення публічної книгозбірні, яка згодом стала однією з найстаріших в Україні.

Три тисячі рублів від держави — і пожертви житомирян

5 липня 1865 року міністр внутрішніх справ Російської імперії затвердив статут Житомирської публічної бібліотеки. На її облаштування виділили 3000 рублів.

Про це розповів український письменник та етнограф Іван Рудченко у своїй книзі «Десять років Житомирської публічної бібліотеки», виданій 1876 року.

Виділеної суми виявилося недостатньо. Частину необхідних коштів вдалося зібрати завдяки пожертвам місцевих жителів.

Участь у створенні бібліотеки навіть визначала статус людини. Той, хто пожертвував 100 рублів, вважався одним із її засновників і отримував відповідні права. А щоб стати звичайним членом книгозбірні, потрібно було щороку сплачувати 5 рублів.

Отже, бібліотеку створювали за участю громади, проте користування її книжками не було безкоштовним для кожного відвідувача.

Перші читачі приходили до губернаторського будинку

Офіційно бібліотека відкрилася 10 квітня 1866 року за старим стилем. Саме від цієї події відраховують її 160-річну історію роботи для читачів.

Власного спеціально збудованого приміщення книгозбірня тоді ще не мала. Її розмістили в одному з флігелів губернаторської резиденції на Київській вулиці.

Тривалий час бібліотека існувала під назвою Житомирської російської публічної бібліотеки. Її робота була пов’язана з імперською культурною політикою та тогочасними правилами доступу до книжок.

Згодом книжкове зібрання поповнювалося. До Житомира надходили нові видання, а сама бібліотека поступово ставала помітним осередком міського культурного життя.

Іван Рудченко залишив розповідь про перші десять років

З історією заснування книгозбірні пов’язаний Іван Рудченко — фольклорист, етнограф і літератор, старший брат письменника Панаса Мирного.

За даними Енциклопедії Сучасної України , Рудченко був серед засновників бібліотеки.

Особливо цінною стала його праця 1876 року. У ній він описав перше десятиліття роботи закладу, зокрема затвердження статуту та обставини фінансування.

Ще один важливий історичний опис залишив Володимир Боцяновський. У 1891 році в журналі «Киевская старина» вийшла його стаття про публічну бібліотеку Житомира.

Завдяки цим працям збереглися подробиці про установу, яка існувала задовго до появи звичних нам сьогодні читальних залів.

Старовинну будівлю бібліотеки можна побачити й сьогодні

У 1897 році Житомирська публічна бібліотека нарешті отримала окрему будівлю, споруджену спеціально для неї на тодішній Пушкінській вулиці.

Це була помітна міська споруда з декоративним оздобленням фасаду. Її вигляд зберігся на старовинних фотографіях і поштових листівках початку XX століття.

Саме тут 2 грудня 1900 року відбулося організаційне засідання Товариства дослідників Волині — одного з найдавніших краєзнавчих наукових об’єднань України.

Будинок пережив зміну епох, кілька державних устроїв і Другу світову війну. Нині за адресою вулиця Університетська, 36, у ньому розташовується Житомирська обласна бібліотека для дітей.

Хто рятував книжки під час війни

Друга світова війна стала важким періодом для бібліотеки. Її приміщення та книжкові фонди зазнали руйнувань і пограбувань.

Частину зібрання вдалося зберегти. Енциклопедія Сучасної України називає двох людей, причетних до порятунку книжок, — В. Леха та К. Пословську.

Після війни книгозбірня продовжила роботу. Будівлю на колишній Пушкінській розширили прибудовою, однак із часом і цього простору стало замало.

У 1937 році, після утворення Житомирської області, бібліотека отримала статус обласної. А в 1966 році, коли відзначали сторіччя її роботи для читачів, стала обласною науковою.

Від старого будинку до бібліотеки імені Олега Ольжича

У 1979 році книгозбірня переїхала до спеціально збудованого п’ятиповерхового приміщення на Новому бульварі, 4. Саме там вона працює нині.

У 2007 році бібліотеці присвоїли ім’я Олега Ольжича — українського поета, археолога та діяча визвольного руху, який народився в Житомирі. Історію життя Олега Ольжича та його зв’язок із містом ми розповідали окремо.

Сьогодні бібліотека відома не лише книжковими фондами. Тут відбуваються виставки, презентації книжок, краєзнавчі зустрічі та культурні заходи.

Упродовж своєї історії книгозбірня змінила три приміщення. Перший флігель губернаторської резиденції не зберігся. Будівля 1897 року тепер слугує дітям, а наукова бібліотека імені Олега Ольжича працює на Новому бульварі. Історія обох житомирських бібліотек починалася з тих самих трьох тисяч рублів і пожертв містян.

Житомирські