Миропіль — давнє містечко над Случчю

01 листопада 2026 р. 23:04

01 листопада 2026 р. 23:04

Миропіль — селище на заході Житомирського району, центр Миропільської громади. Воно стоїть на Случі, там, де в неї впадають річки Руда й Крикуха. Через Миропіль проходить залізниця Козятин — Бердичів — Шепетівка, а на північ від селища, на правому березі Случі, лежить Миропільський лісовий заказник.

Тепер це спокійне селище з гранітним кар'єром і невеликою ГЕС, але його історія сягає часів Київської Русі, а в XIX столітті тут була пишна резиденція графів Гуттен-Чапських.

Літописний Кам'янець

1896 року археолог Сергій Гамченко обстежив в околицях Мирополя городище й 32 кургани. Знахідки V–VIII століття дали назву цілій археологічній культурі, яку називають корчацькою, або житомирською.

У XII–XIII століттях на місці колишнього села Кам'янка, яке тепер у межах Мирополя, стояло порубіжне місто Кам'янець — на кордоні Волинського князівства й Київської землі. Київський літопис уперше згадує його 1196 року. 1228 року Кам'янець брали в облогу київський князь Володимир і половецький хан Котян, 1239-го його штурмом узяв князь Ярослав Всеволодович, а 1240 року місто спалили війська Батия. Після цього воно так і не відродилося.

Від Сапогова до Мирополя

Саме селище вперше згадане в Литовській метриці близько 1497 року як село Сапогів: «А къ городу к Чуднову первое село Сапогов». Назва походила від річки Сапогівки, нині Чоботівки. З 1585 року містечко належало князям Острозьким, а 1622 року тут налічували вже 520 димів. За Хмельниччини Миропіль був прикордонним пунктом Білоцерківського полку.

На початку XVIII століття, після «згону» населення з Правобережжя, містечко спорожніло: 1714 року жовніри писали, що «в ньому тепер немає і живої собаки». Потім сюди переселилося багато євреїв, а власники змінювалися один за одним: Любомирські, Мйончинські, Дідушицькі, Ростворовські. 1778 року Миропіль отримав королівський привілей на торги щоп'ятниці й 12 ярмарків на рік.

Палац Гуттен-Чапських

1820 року коштом Ростворовських у Мирополі звели мурований костел святого Антонія Падуанського — першу святиню на цьому місці заклали ще 1600 року. У 1840-х роках тут запрацювала паперова фабрика. Згодом містечко як посаг дружини дісталося графові Маріанові Гуттен-Чапському, відомому вченому-аграрію й автору «Загальної історії коня».

За Чапських Миропіль розквітнув як шляхетська резиденція. Граф збудував палац в італійському стилі з чотиригранною вежею й зубцями, заклав парк і взірцеву пасіку на понад 2 тисячі вуликів, тримав стайні чистокровних англійських, арабських та англо-арабських коней.

16–17 травня 1863 року, під час Січневого повстання, під Мирополем бився загін Едмунда Ружицького з російськими військами. За підтримку повстанців Гуттен-Чапського заслали на три роки до Сибіру, але маєток лишився за родиною аж до 1918 року.

1872 року повз Миропіль пройшла залізниця Бердичів — Шепетівка. 1897 року в містечку жило 4914 людей, майже 2 тисячі з них — євреї, а в 1910-х Миропіль став великим хлібним ринком Волині з ярмарками щомісяця. Під час німецької окупації тут було гетто: у лютому 1942 року нацисти розстріляли близько тисячі його в'язнів неподалік палацу.

Що подивитися

Головна окраса Мирополя — Случ, що тече через селище. 1957 року на ній збудували Миропільську ГЕС. Береги Случі вище й нижче за течією добре підходять для прогулянок і фото, а на півночі починаються ліси й болота Миропільського заказника.

На розі вулиць у центрі зберігся кам'яний хрест 1857 року — пам'ятка культурної спадщини. Біля селища є гранітний кар'єр. Миропіль — батьківщина Фелікса Пшесмицького, бактеріолога й засновника Державного інституту гігієни у Варшаві.

Як дістатися

У Мирополі є залізнична станція на лінії Козятин — Бердичів — Шепетівка й автостанція, через селище проходить автошлях Т 2309. Поруч варто заїхати в Романів з історією Ілінських і в давній Чуднів на Тетереві. Більше про околиці — у статті про Житомирський район .

Житомирські