Яка найбільша проблема Бердичева, чи збирається її вирішити міський голова?

02 листопада 2026 р. 11:40

02 листопада 2026 р. 11:40

Уродженка Бердичева публічно звернулася до міського голови Сергія Орлюка, розкритикувавши стан доріг, незавершені роботи та реакцію влади на проблеми громади.

Шановні бердичівляни, хочу почути вашу думку!

Сьогодні я вирішила відкрито написати про те, що давно мене турбує. Мені дуже цікаво, скільки людей поділяють мою позицію, а скільки бачать ситуацію інакше. Тому прошу вас не проходити повз цей допис. Якщо вам небайдуже те, що відбувається в нашому місті, залиште хоча б реакцію. Якщо маєте що сказати — напишіть у коментарях. І навіть якщо ви зі мною не погоджуєтеся, мені цікаво почути вашу думку. Я хочу зрозуміти, чи готові ми відкрито говорити про проблеми Бердичева, а не просто обговорювати їх між собою.

Пане мер, ви справді не знаєте, які проблеми є в Бердичеві?

Прочитала допис нашого міського голови про Геловін. Прочитала коментарі мешканців. Прочитала відповіді самого мера. І, знаєте, найбільше мене обурив навіть не допис, а те, що відбувалося в коментарях.

Почну з того, що кожен має право на власну думку, релігійні переконання, ставлення до свят і традицій. І міський голова не виняток. Хоче — святкує Геловін, хоче — не святкує. Це його особиста справа.

І, можливо, я б навіть не звернула уваги на цей допис, якби він був написаний мером міста, в якому хоча б намагалися навести елементарний порядок.

Не в ідеальному місті. Не в місті, де все відремонтовано, побудовано й облаштовано. Я прекрасно розумію, що неможливо зробити все й одразу. Особливо сьогодні. Але хоча б у місті, де видно, що є господар. Що є команда, яка знає, що робить. Що розпочаті роботи доводяться до кінця, а не залишаються пам’ятниками безгосподарності.

А що ми маємо в Бердичеві?

Розкопані дороги, які залишаються в такому стані місяцями, а подекуди й понад рік. Ями, які вже стали невід’ємною частиною міського пейзажу. Ремонти, після яких знову щось провалюється, руйнується і потребує нового ремонту. Роботи, які починаються, а потім завмирають. І постійно якісь пояснення, причини, обставини, проблеми з фінансуванням.

Складається враження, що в нашому місті найкраще вміють не вирішувати проблеми, а пояснювати, чому їх неможливо вирішити.

Але найбільше мене вразило інше. Коли мешканці почали писати про проблеми Бердичева, міський голова неодноразово запитував, яка ж проблема в місті найголовніша.

Пане мер, ви серйозно?

Ви справді не знаєте, що відбувається в місті, яким керуєте? Вам потрібно, щоб мешканці у коментарях до допису про Геловін пояснили, які проблеми існують у Бердичеві? А ви тоді для чого обіймаєте цю посаду?

Хіба не ви та ваша команда повинні знати ці проблеми краще за всіх? Хіба не для цього існує міська влада — щоб аналізувати, планувати, визначати пріоритети, знаходити рішення і, зрештою, відповідати за результат?

І знаєте, що найгірше? Я навіть не можу визначити, що більше обурює: якщо ви справді не знаєте про ці проблеми чи якщо знаєте, але ставите такі запитання людям. Бо в першому випадку виникає питання вашої компетентності. А в другому — вашого ставлення до мешканців міста.

І не потрібно пропонувати людям вибрати одну-єдину проблему. Місто — це не вікторина, де треба вгадати правильну відповідь. Проблеми не зникають від того, що ми назвемо лише одну з них.

Я багато років спостерігаю за тим, що відбувається в Бердичеві. І мені боляче дивитися, як місто поступово звикає до безладу. Як люди вже не дивуються розбитим дорогам, незавершеним роботам і черговим обіцянкам. Як усе це стає нормою.

Але це не норма!

І одразу хочу відповісти тим, хто, можливо, захоче нагадати мені, що я зараз не проживаю в Бердичеві. Так, не проживаю постійно. Але це моє рідне місто, і мені далеко не байдуже, що з ним відбувається. Я приїжджаю сюди, бачу його стан і маю з чим порівнювати.

Більше того, я сама маю досвід управління невеликим господарством — 11 років очолювала ОСББ. І добре знаю, що таке обмежений бюджет, постійні проблеми, незадоволені мешканці, пошук коштів, підрядників і рішень. Знаю, що неможливо зробити все одразу. Але також знаю, скільки всього можна зробити, коли не шукаєш виправдань, а береш на себе відповідальність і працюєш. І повірте, мені є з чим порівнювати не лише результати, а й саме ставлення до роботи.

І не треба списувати все на війну, відсутність коштів чи складні часи. Так, війна суттєво обмежує можливості громад. Але вона не скасовує відповідальності, не заважає планувати, контролювати якість робіт, визначати пріоритети й чесно звітувати перед людьми.

Можливо, настав час перестати шукати виправдання і почати шукати рішення?

А тепер я теж відповім на запитання міського голови. Ви так наполегливо просили назвати одну, найголовнішу проблему Бердичева.

На мою думку, найголовніша проблема нашого міста — це ви, пане мере, і ваша команда.

Не Геловін. Не люди, які ставлять незручні запитання. Не мешканці, які обурюються станом міста.

А відсутність належного господарювання, відповідальності за результати роботи та, найголовніше, відчуття, що містом керують люди, які справді знають, куди його вести.

Бо дороги можна відремонтувати. Розкопки можна завершити. Кошти можна шукати, проєкти можна реалізовувати. Але для цього потрібні компетентність, організація роботи, відповідальність і бажання щось змінювати.

І ще одне. Мешканці Бердичева не повинні щоразу доводити міській владі, що в місті існують проблеми.

Влада повинна доводити мешканцям, що здатна їх вирішувати.

А поки що, пане мере, складається враження, що вам значно простіше боротися з Геловіном, ніж із реальними проблемами Бердичева.

Наталія Назарова

Житомирські