Два автомобілі з Парижа і дорога, яка їх не щадила: історія першого автобусного маршруту Київ—Житомир

03 листопада 2026 р. 12:51

03 листопада 2026 р. 12:51

На початку ХХ століття між Києвом і Житомиром уже їздили автомобілі з пасажирськими салонами. Їх придбали в Парижі, а дорога до Житомира займала близько семи годин. Та новий транспорт мав прикру особливість: машини часто ламалися. У старій газетній карикатурі пасажирам навіть доводиться штовхати автомобіль, а згодом його тягнуть воли. Збереглися й справжні фотографії тих незвичайних автобусів.

Новими архівними матеріалами поділився Вадим Острогляд у Facebook-спільноті «Интересный Житомир». Він оприлюднив фотографію, яку, за його словами, надрукували в травні 1907 року в газеті «Киевская мысль», і розповів про підприємця, який взявся возити пасажирів між двома містами.

Два автомобілі з Парижа для дороги на Житомир

На старій фотографії видно великий автомобіль із дерев’яними спицями коліс і заскленим пасажирським салоном. Біля машини стоять чоловіки та жінки в тогочасному вбранні. Одна пасажирка вже піднялася на сходинку.

Під фотографією — напис про автомобільно-диліжансне сполучення Києва з Житомиром. За словами Вадима Острогляда, знімок зробили в Києві.

Купець Мирон Познанський, про якого згадує краєзнавець, придбав у Парижі два автомобілі для перевезення пасажирів. В історичних публікаціях також називають вартість цієї покупки — 18 тисяч рублів.

Для свого часу це був незвичайний транспорт. Водій сидів попереду, а за ним розташовувався закритий салон для пасажирів. На відміну від кінного диліжанса, автомобіль рухався завдяки бензиновому двигуну.

О восьмій ранку з Києва — о третій дня у Житомирі

Історик Дмитро Малаков у розповіді про старий шлях між Києвом і Житомиром наводив розклад автомобільного диліжанса: виїзд із Києва о 8:00, прибуття до Житомира о 15:00.

Сім годин дороги на той час були вагомою перевагою перед кінними екіпажами. Про наближення автомобіля сповіщав гучний клаксон, а пасажири могли подорожувати в закритому салоні.

Утім, дотримуватися розкладу вдавалося не завжди. Дороги були складними, автомобілі ламалися, а ремонт міг затягнутися через відсутність необхідних деталей.

За словами Вадима Острогляда, саме погані дороги, несправності та труднощі із запчастинами стали причинами недовгого існування першого автомобільного сполучення.

Чому над першими автобусами сміялися в газетах

Збереглася й сатирична ілюстрація під назвою «Автомобільне сполучення Київ — Житомир». Вона складається з чотирьох малюнків.

Спочатку автомобіль мчить дорогою, здіймаючи хмари пилу. Далі поїздка переривається. На наступному малюнку пасажири вже самі штовхають важку машину на підйомі. А в останній сцені до автомобіля запрягли волів, які тягнуть його далі.

Карикатурист висміяв головну слабкість технічної новинки: автомобіль мав бути швидшим за кінний екіпаж, але через поломку сам міг потребувати допомоги тяглових тварин.

Дмитро Малаков також згадував, що тогочасна преса охоче повідомляла про несправності автомобілів-диліжансів і друкувала дошкульні малюнки про їхню роботу.

Коні ще довго не поступалися автомобілям

До появи бензинових машин пасажирів між Житомиром і Києвом перевозили кінні диліжанси підприємця Переца-Хаїма Фельденкрайза.

Це були великі екіпажі, розраховані приблизно на 20 людей. Їх тягнули шестеро коней, а пасажирські місця поділялися на класи.

У першому класі були засклені дверцята й шкіряні дивани. У другому — лави вздовж бортів. Пасажири третього класу розміщувалися на відкритих сидіннях зовні. Багаж перевозили на даху.

Контора кінного перевізника працювала в центрі старого Житомира. Про неї згадано і в історії вулиці Михайлівської : звідси екіпажі виїжджали на Київську вулицю, а далі — у напрямку столиці.

Кінні диліжанси залишалися конкурентами автомобілів ще багато років. Вони могли перевозити більше людей і багажу, а вже налагоджений кінний транспорт був звичним для подорожніх.

Як Житомир перейшов до звичайних автобусів

На зміну першим автомобілям-диліжансам поступово прийшли нові машини. У 1920-х роках моторний транспорт дедалі впевненіше витісняв кінні екіпажі.

До 1937 року автомобільне сполучення вже мало значно звичніший вигляд: із київської автобусної станції на Спаській, 12, до Житомира вирушали два рейси на день.

Пізніше на міжміських маршрутах використовували автобуси ЗІС-16 із 27 пасажирськими місцями. Вони могли розвивати швидкість до 65 км/год.

А перша спроба автомобільного сполучення залишила по собі дві дуже різні газетні пам’ятки — справжню фотографію машини з пасажирами та карикатуру, на якій моторний диліжанс продовжує шлях уже за допомогою волів.

Житомирські