Не граф, а фрейліна: кому насправді належав неоготичний маєток у Левкові біля Житомира

03 листопада 2026 р. 19:34

03 листопада 2026 р. 19:34

У центрі Левкова, за кілька кілометрів від Житомира, досі стоять стіни старовинної садиби з гостроверхими вікнами та зубчастим цегляним фасадом. Її називають палацом графа Нірода. Але справжньою власницею маєтку була його дружина — Анастасія Нірод, уроджена Трєпова. Вона народилася в Києві, була фрейліною імператорського двору, володіла землями, млинами й заводами, а частину свого маєтку віддала для оздоровлення дітей із бідних родин.

Історію цієї родини дослідив краєзнавчий проєкт «Україна Інкогніта» . За звичним найменуванням «палац Ніродів» стоїть історія жінки, яка мала власні великі земельні володіння й тісні зв’язки з імператорським двором.

Ким була Анастасія Нірод

Анастасія Федорівна Трєпова народилася в Києві у 1849 році. Її батько, Федір Трєпов, був генералом від кавалерії та обіймав посаду градоначальника Санкт-Петербурга.

Анастасія належала до придворного кола Російської імперії та мала статус фрейліни. У 1870 році вона вийшла заміж за графа Максиміліана Євстафійовича Нірода, представника давнього дворянського роду шведського походження.

Сам Максиміліан служив у Міністерстві внутрішніх справ Російської імперії, згодом став таємним радником і членом Державної ради. Його родина була пов’язана з військовою та придворною службою протягом кількох поколінь.

У цій аристократичній історії є незвичайна родинна деталь: два брати Ніроди одружилися з двома сестрами Трєповими. Дружиною Максиміліана стала Анастасія, а його брат Маврикій, відомий також як Михайло Нірод, одружився із Софією Трєповою.

Левківський маєток був особистою власністю Анастасії Федорівни. Максиміліан мав окремі земельні володіння, зокрема в Городищі колишнього Житомирського повіту та Малій Любашці на Рівненщині.

У Левкові працювали заводи, млини й лісопилка

Наприкінці XIX століття Левків був значно більшим за звичайну заміську садибу. До володінь графині належали землі навколишніх населених пунктів, господарські підприємства, млини та лісові угіддя.

Сама родина переважно мешкала в Санкт-Петербурзі, а до Левкова приїжджала здебільшого влітку. Господарські об’єкти здавали в оренду.

Наприклад, у 1907 році 1200 десятин землі з володінь Анастасії Нірод орендував статський радник Василь Римський-Корсаков. Він також був пов’язаний з орендою місцевого винокурного підприємства.

На початку ХХ століття у володіннях графині діяли винокурно-ректифікаційний завод, водяні млини та лісопилка в урочищі Любна. За краєзнавчими відомостями, у 1913 році на винокурні працювали 25 людей, а річний обсяг виробництва становив близько 140 тисяч літрів спирту.

Маєток жив насамперед господарським життям. Поряд із графською резиденцією працювали наймані робітники, селяни обробляли землю, а орендарі керували підприємствами.

Графиня віддала землю для санаторію, де оздоровлювали дітей

Один із найцікавіших епізодів життя Анастасії Нірод пов’язаний із дитячим санаторієм біля річки Тетерів.

У 1897 році графиня надала частину своїх земель у сосновому бору для створення літнього оздоровчого закладу імені великої княжни Ольги Миколаївни.

Санаторій перебував під опікою Житомирського комітету Товариства Червоного Хреста. Його створення ініціювала Єлизавета Трєпова, родичка графині.

На виділеній землі збудували два дерев’яні корпуси, розраховані на 100 дітей — по 50 хлопчиків і дівчаток. Для будівництва благодійники зібрали майже 14 тисяч рублів.

У перший рік санаторій працював 75 днів. За цей час там побували 105 дітей, серед яких були учні шкіл і гімназій, вихованці сирітського будинку та дитячих притулків.

Заклад створювали насамперед для дітей із незаможних родин, яким потрібне було оздоровлення протягом літа.

Як революція змінила долю родини

Наприкінці 1917 року становище власників Левкова різко змінилося. У листопаді та грудні селяни здійснили кілька нападів на маєток, захопили склад лісоматеріалів, пошкодили господарські споруди й відмовилися сплачувати оренду.

Після цих подій Анастасія Нірод погодилася передати селянам в оренду 600 десятин землі та знизити орендну плату.

Її чоловік Максиміліан помер ще у 1914 році. Після революційних подій родина поступово втратила колишні володіння.

У 1920 році померла донька Анастасії — Віра. Згодом графиня разом із родиною сина Федора виїхала до Франції.

А маєток у Левкові залишився. За радянських часів одну частину садиби перебудували для громадських потреб, інша поступово руйнувалася.

Нащадок Ніродів повернувся до Левкова через століття

Історія цієї родини несподівано продовжилася вже у XXI столітті.

У травні 2019 року до маєтку приїхав Ярослав Нірод — театральний художник, представник іншої гілки графського роду, правнук Маврикія Нірода, брата колишнього власника садиби Максиміліана.

Візит відбувся за сприяння житомирського краєзнавця Ігоря Довбиша.

Родина Ніродів залишила помітний слід і в українському мистецтві. Представники цієї гілки стали театральними художниками, працювали над оформленням оперних і драматичних вистав.

Що залишилося від неоготичної садиби

Найвиразніша частина старого маєтку — червоноцегляна споруда з неоготичними рисами. Її фасад прикрашають стрілчасті віконні прорізи, декоративні арки та зубчастий парапет, схожий на оздоблення середньовічних замків.

Сьогодні в стінах видно тріщини, частина вікон втрачена, а будівлю поступово поглинає рослинність.

Колись садиба складалася з двох з’єднаних частин. Одну з них у радянські часи пристосували під сільський клуб і бібліотеку, тоді як неоготична частина збереглася в напівзруйнованому стані.

Побачити будівлю та її архітектурні деталі можна у відеоогляді садиби Ніродів, який Житомир Онлайн опублікував у 2024 році .

У серпні 2025 року дослідники «України Інкогніта» знову звернули увагу на стан споруди. Для її збереження вони закликали провести архітектурні дослідження, консервацію та реставрацію.

У центрі Левкова, неподалік школи, досі стоїть цегляна неоготична частина садиби Анастасії Нірод. Поруч — перебудоване крило колишнього маєтку, в якому розміщувалися сільський клуб і бібліотека.

Житомирські