Після першого удару пішов рятувати людей: у Комишувасі загинув медик із Житомира Олександр Зарящук

06 листопада 2026 р. 12:59

06 листопада 2026 р. 12:59

У суботу родина з Житомира ще розмовляла з Олександром Зарящуком по відеозв’язку. Діти бачили дідуся, донька й дружина чули його голос. А вже в понеділок, 2 листопада, 53-річний військовий медик перестав відповідати на дзвінки. Він загинув під час російського авіаудару по школі в Комишувасі на Запоріжжі, куди після першого вибуху пішов рятувати поранених.

Про останні дні батька розповіла журналістам Суспільного Запоріжжя його донька Олександра Васьківська . До війни її батько працював учителем і фельдшером, писав вірші. У 2024 році він підписав контракт і став військовим медиком.

Після першого вибуху кинувся допомагати людям

Вранці 2 листопада російські війська атакували селище Комишуваха Запорізької області. Під удар потрапила школа, куди місцеві жителі прийшли по гуманітарну допомогу.

Олександр Зарящук того дня перебував у селищі. Коли пролунав перший вибух, він поспішив до поранених, щоб надати їм медичну допомогу.

Згодом російська авіація завдала повторного удару по укриттю, де перебували люди.

Родина Олександра дізналася про трагедію з новин. Донька почала телефонувати й писати батькові, але відповіді не було. Вона зв’язалася з командиром його бригади. Той повідомив, що місцеперебування медика також не встановили.

Лише 4 листопада тіло Олександра знайшли в морзі.

Пізніше донька побачила відеозапис, зроблений незадовго до другого удару. На ньому вона впізнала батька, який разом з іншими людьми спускався до укриття.

У Житомирі на нього чекали дружина, донька й онуки

Попри військову службу, Олександр намагався щодня підтримувати зв’язок із близькими. Розмовляв із дружиною, донькою та онуками, приїжджав до них, коли мав можливість.

Востаннє діти спілкувалися з дідусем по відеозв’язку в суботу, 31 жовтня. За два дні його телефон уже мовчав.

Олександра згадує батька як людину, яка любила жартувати й завжди знаходила слова підтримки. Він писав вірші, умів розвеселити близьких навіть у складні моменти.

«Тато писав вірші і був дуже веселою людиною», — розповіла донька Суспільному.

За її словами, найтепліші спогади дитинства пов’язані саме з батьком. Вона називає його своїм найкращим другом, який підтримував її в будь-якій ситуації.

До військової служби Олександр встиг попрацювати в різних професіях. Він був учителем, а також фельдшером. Саме досвід у медицині та знайомство з військовослужбовцем бригади вплинули на його рішення підписати контракт у 2024 році.

Коли донька згадує, чому батько опинився в Комишувасі під час атаки, вона говорить про його бажання допомагати людям. Олександр знав, що в селищі бракує медиків.

«Його не мало там бути. Але він хотів допомогти», — сказала Олександра.

Після удару по Комишувасі загинули десятки людей

Російська атака 2 листопада стала однією з найтяжчих для Запорізької області за кількістю жертв. Після першого удару люди сховалися в укритті, однак російські військові повторно атакували це місце авіабомбами.

Серед загиблих були місцеві жителі, поліцейські, рятувальники та військовий медик із Житомира.

Станом на 6 листопада кількість загиблих зросла до 53 людей. Про це повідомив керівник Запорізької обласної військової адміністрації Михайло Семікін . Пошуково-рятувальні роботи на місці зруйнованої школи тривали п’яту добу.

Родина чекає на повернення Олександра до Житомира

Рідні загиблого медика чекають на завершення необхідних процедур і підготовку документів, щоб доправити його тіло додому.

Допомогти з поверненням Олександра до Житомира має пошукова місія «На щиті».

Донька згадує, що батько завжди міг знайти слова, які допомагали іншим пережити складну хвилину. Навіть тепер вона думає про те, як би він пожартував, щоб їй стало хоч трохи легше.

У Житомирі на Олександра чекає родина. Після оформлення документів його мають доправити до рідного міста для прощання.

Житомирські